Ухвала суду № 27405256, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-23925/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мефіда»до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Мефіда»на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мефіда»(далі по тексту -ТОВ «Мефіда») звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (далі по тексту -УПФУ в Личаківському районі м. Львова), у якому просило визнати рішення відповідача №491/04/23959030 від 28 листопада 2007 року про застосування фінансових санкцій до ТОВ «Мефіда»нечинним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року, в задоволенні позову ТОВ «Мефіда»відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ТОВ «Мефіда»звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований у ПФ України за № 09.13-2645, перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку.

23 листопада 2007 року УПФУ в Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати збору та сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ «Мефіда».

Перевіркою було встановлено, що страхувальником знижено фактичні витрати на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески в розмірі 32-33,2 % на суму 21838, грн. та знижено загальний оподатковуваний дохід, з якого утримуються страхові внески у розмірі 1-2, 0,5-2 % на суму 22,10 грн. В результаті чого було знижено нараховані страхові внески у розмірі 32-33,2 % на суму 6 997,55 грн. та утримані страхові внески на суму 0,11 грн., які самостійно допроведені та виправлені підприємством у Розрахунку за лютий і червень 2007 року в порядку 6, 6.1., 6.2.(сума на яку збільшено внески у зв'язку з виправленням помилки у період після 01 квітня 2004 року), про що було складено Акт № 181 від 23 листопада 2007 року.

На підставі вищевказаного Акта перевірки УПФУ в Личаківському районі м. Львова було прийнято рішення № 491/04/23959030 від 28 листопада 2007 року про застосування фінансових санкцій за донарахування пенсійним органом або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків в розмірі 2918, 32 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі по тексту - Закону № 1058-IV) визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення сплати страхових внесків регулюється виключно цим Законом.

Згідно п.6 ч.2 ст. 17 та Прикінцевих положень Закону № 1058-IV страхувальник, в даному випадку - позивач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески у розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі по тексту -Інструкція).

Абзацом першим ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Враховуючи зазначене, на страхувальника покладений обов'язок по нарахуванню і сплаті страхових внесків, при цьому зобов'язання зі сплати страхових внесків виникає у страхувальника лише після їх нарахування.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що фактична сплата страхувальником грошових коштів до пенсійного органу без проведення необхідного нарахування страхових внесків та відображення таких у відповідній звітності, не може вважатися виконанням страхувальником обов'язку по нарахуванню і сплаті страхових внесків.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Згідно пп.9.3.4 п.9.3 Інструкції, для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення УПФУ в Личаківському районі м. Львова № 491/04/23959030 від 28 листопада 2007 року прийняте в межах компетенції відповідача та відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстави для визнання його нечинним відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мефіда»залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді: (підписи)