Постанова № 27404416, 30.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 жовтня 2012 року 11 год. 02 хв. № 2а-11819/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Ткаченка В.М., Юморанова Д.І., представників відповідача Сперкача С.В, Харка Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Воденергореммонтаж" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 30 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 29 серпня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Воденергореммонтаж" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 січня 2012 року № 0000180702 (також далі за текстом - оскаржуване рішення) та податкової вимоги від 21 березня 2012 року № 972 (також далі за текстом - податкова вимога).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ), а податковою вимогою нарахував суму податкового боргу.

Ухвалою суду від 05 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 24 вересня 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення відповідачем складено правомірно, оскільки у ході перевірки встановлено безпідставне завищення позивачем суми бюджетного відшкодування. Податкова вимога відповідачем також складена правомірно, а саме у зв'язку з несплатою позивачем сум узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 21 березня 2011 року складено довідку № 304/07-01 про результати камеральної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у якій зазначено, що правомірність суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 3148785,00 грн., задекларованої позивачем в декларації з ПДВ за IV квартал 2010 року (також далі за текстом - декларація), буде визначено за результатами позапланової виїзної перевірки.

У зв'язку з викладеним, відповідачем у період із 13 грудня 2011 року по 03 січня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 11 січня 2012 року № 2/07-02/35428886 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за IV квартал 2010 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2010 року у розмірі 3148785,00 грн. підлягає зменшенню, оскільки позивачем порушено підпункти 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі за текстом - Закон).

Перевірку проведено згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", а також на підставі направлення та наказу відповідача, копії яких вручено особисто під розписку законному представнику позивача 13 грудня 2011 року.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби у місті Києві письмових заперечень.

На підставі акту перевірки, 27 січня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3148785,00 грн., з якої 815491,00 грн. - не відшкодовано на момент перевірки, 2333294,00 грн. - відшкодовано на момент перевірки, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 01,00 грн.

У зв'язку з несплатою позивачем вказаного узгодженого грошового зобов'язання, 21 березня 2012 року відповідачем складено податкову вимогу, якою позивачу нараховано податковий борг у розмірі 2333360,97 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 01,00 грн.

Суд не погоджується з позицією позивача та його представників щодо протиправності складання відповідачем оскаржуваного рішення та податкової вимоги, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 200.11 ст. 200 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В акті перевірки зазначено, що згідно з поданою позивачем до відповідача декларацією, заявлена сума бюджетного відшкодування склала 3148785,00 грн.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що позивачем дотримано встановлений викладеними положеннями порядок звернення до податкового органу з метою бюджетного відшкодування ПДВ. Однак, як зазначено в акті перевірки, під час проведення перевірки у відповідача відсутня можливість встановлення достовірності нарахування вказаного відшкодування, оскільки позивач на час проведення перевірки не знаходився за юридичною адресою, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту перевірки місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 03 січня 2012 року № 1/0702/35428886, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги перевірити документи бухгалтерського та податкового обліку позивача. Тобто, до перевірки не надано документи, які підтверджують факт сплати позивачем ПДВ у розмірі 3148785,00 грн.

Згідно з абзацом 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Твердження представників позивача про наявність у позивача всіх необхідних документів на підтвердження достовірності сум бюджетного відшкодування суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаними особами у ході судового розгляду справи не надано суду будь-яких документів, які б свідчили про фактичне здійснення позивачем господарських операцій, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

Крім того, надані у судовому засіданні 30 жовтня 2012 року представниками позивача копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між позивачем та його контрагентами, за переконанням суду, не є достатнім та належним доказом реальності вчинення господарських операцій.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для бюджетного відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ.

Стосовно правомірності складання відповідачем податкової вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 2.9 розділу 2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2001 року № 77, узгоджене податкове зобов'язання: а) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації; б) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення (за виключенням випадків, коли платник податків звертається до контролюючого органу зі скаргою про перегляд рішення, якщо вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, установленої Законом); в) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом (у разі, коли такий платник податків звертається до контролюючого органу зі скаргою про перегляд рішення, якщо вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване рішення позивачем у встановлений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не оскаржено в адміністративному порядку, тобто нараховане відповідачем грошове зобов'язання є узгодженим, податкова вимога складена відповідачем правомірно.

Щодо заявленого позивачем клопотання про поновлення йому пропущеного строку звернення до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 5, 3 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, положеннями КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Крім того, спеціальні строки мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним строком звернення до суду, встановленим ч. 2 ст. 99 КАС України, а також скороченими строками, встановленими, зокрема, ч. 4 та 5 ст. 99 цього Кодексу.

Згідно з п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1935/11/13-11 зазначено, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами п. 56.18. ст. 56 ПК України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11 зазначено, що застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених ПК України, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності ПК України. Відповідно, нові строки оскарження до суду податкових повідомлень-рішень поширюються на ті податкові повідомлення-рішення, що отримані платником податку починаючи з 01 січня 2011 року.

Таким чином, позивач звернувшись до суду 29 серпня 2012 року з вимогою про визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення відповідача від 27 січня 2012 року та податкової вимоги відповідача від 21 березня 2012 року не пропустив передбачений законодавством строк звернення до суду з позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники позивача, за переконанням суду, у ході судового розгляду справи належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надали.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Воденергореммонтаж" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Воденергореммонтаж" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 січня 2012 року № 0000180702, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Воденергореммонтаж" (ідентифікаційний код 35428886) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3148785,00 грн. (Три мільйони сто сорок вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1,00 грн. (Одна гривня 00 копійок); податкової вимоги відповідача від 21 березня 2012 року № 972 про вимогу від товариства з обмеженою відповідальністю "Воденергореммонтаж" (ідентифікаційний код 35428886) сплатити податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у загальному розмірі 2333361,97 грн. (Два мільйони триста тридцять три тисячі триста шістдесят одна гривня дев'яносто сім копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2012 року