Ухвала суду № 27393481, 10.11.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а-9740/10/0670

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"10" листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Зарудяної Л.О.,

при секретарі Бєляєвій Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Кулик Т.Б., представника за довіреністю,

від відповідача: Васильчук С.В., представника за довіреністю,

Щукіна О.М., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомленнь-рішень від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. (за основним платежем 32239 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12496 грн. 00 коп.) та податкового повідомлення-рішення за № 0000422350/1, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. (за основним платежем - 25774 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12543 грн. 00 коп.). В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість не відбулося, висновки ДПІ у Олевському районі Житомирської області про порушення товариством п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є хибними, а відповідно спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позов задоволено.

Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція з рішенням суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з"ясування обставин справи, просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 жовтня 2010 року працівниками ДПІ у Олевському районі Житомирської області було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Олевському районі Житомирської області складено акт від 20 жовтня 2010 року за № 13/23-01/31816675. В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на суму 32239 грн. 00 коп. та допущено порушення вимог п.4.1 статті 4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25774 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року за № 0000412350/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. та № 0000422350/0, згідно якого товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ДПІ у Олевському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. (за основним платежем 32239 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12496 грн. 00 коп.) (а.с. 26) та за № 0000422350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. (за основним платежем - 25774 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12543 грн. 00 коп.).

При постановленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач у періоді, що перевірявся, не допустив зазначених в акті перевірки порушень, а відповідач не довів, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін за обсягами реалізації паливо-мастильних матеріалів, не довів відсутність надання послуг за договором оренди автомобіля, а відтак, неправомірне формування валового доходу та податкового кредиту по підприємству в періоді, що перевірявся не є доведеним.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством було занижено валові доходи шляхом реалізації палива пов'язаним особам: ТОВ "Промбудспортіндустрія", МП "Азалія", ВАТ "Олевська СПМК-10" за цінами нижчими ніж звичайні в результаті чого занижено валові доходи за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 58360 грн. 00 коп.

При цьому податковий орган посилався на перелік підприємств, зазначений в додатку №5 до акту перевірки, яким реалізовано паливо-мастильні матеріали.

Однак, при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідач не взяв до уваги наявність наказів по підприємству, які приймались останнім на початок кожного фінансового року щодо встановлення цін пов"язаним особам. А також не взяв до уваги обсяг реалізованих паливо-мастильних матеріалів контрагентам, зазначеним в додатку №5 до акту перевірки та не визначив в ході перевірки звичайну ціну поставлених товарів.

Так, нормами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 р. встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін за обсягами реалізації паливо-мастильних матеріалів пов"язаним особам.

Що стосується включення до валових витрат послуг по оренді автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариство завищило валові витрати на суму 70772 грн. 00 коп. за рахунок включення до валових витрат придбання та послуги оренди автомобіля ГАЗ 52-01 МЗ 36-07 отримані від ТОВ "Промбудспортіндустрія" відповідно до договорів найму (оренди) транспортних засобів від 30.12.2007 року та 04.01.2010 року.

Зі змісту договорів оренди автомобіля слідує, що останній орендувався позивачем для здійснення викачки, закачки, перекачки пального та внутрішнього переміщення ПММ, тобто бензовоз використовувався як насос. Власних спецзасобів товариство не має, тому вказані операції здійснювало за допомогою орендованого бензовоза. При цьому за межі підприємства орендований автомобіль не виїжджав та за його допомогою не переміщались ПММ за межі підприємства. Тому первинні документи - податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, подорожні листи дають можливість ідентифікувати господарську операцію, її зміст та обсяг, відповідальних за її здійснення та відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Не може бути підставою для не віднесення до складу валових витрат з оренди автомобіля та обставина, що в ході перевірки підприємство не надало дозволи на перевезення небезпечних вантажів вказаним транспортним засобом, оскільки відповідачем не доведено переміщення за межі підприємства орендованим бензовозом ПММ, як і не доведено факт не використання орендованого автомобіля в господарській діяльності підприємства.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000422350/1 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, сформував податковий кредит у березні 2009 року на суму ПДВ - 2833 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року на суму ПДВ -7321 грн. 00 коп. та у квітні 2010 року на суму ПДВ -4000 грн. 00 коп. на підставі накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Промбудспортіндустрія".

Податкові накладні наявні в матеріалах справи підтверджують отримані послуги з оренді автомобіля. Тому, суд першої інстанції з посиланням на приписи п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 , п.п.7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дійшов обгрунтованого висновку, що ТОВ "Нафторесурс" правомірно сформувало свій податковий кредит за березень 2009 року на суму ПДВ - 2833 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року на суму ПДВ -7321 грн. 00 коп. та за квітень 2010 року на суму ПДВ - 4000 грн. 00 коп. на підставі вищенаведених податкових накладних.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підписи) А.Ю.Бучик

Л.О. Зарудяна

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" вул.Київська 7,м.Олевськ,Житомирська область,11000

3- відповідачу Лугинська міжрайонна державна податкова інспекція вул.Горького, 8/42,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301