Ухвала суду № 27392610, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5853/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Фастівської об'єднаної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фастівської об'єднаної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони -СК»про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач Фастівська об'єднана податкова інспекція Київської області звернулися в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони -СК»про стягнення в доход держави: 60000,00 грн. - вартості товару, придбаного за нікчемним правочином з ТОВ «Хелдінг»; 240000,00 грн. - вартості послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Інтерхфлот»; 750000,00 грн. - вартості товару та послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Торгстрім плюс»; 62787,96 грн. - вартості товару, придбаного за нікчемним правочином з ТОВ «Гарант -Техноресурс»; 1556344,40 грн. - вартості послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Авант - К»; 871000,00 грн. - вартості товару та послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Аквілон-2009»; 2725965,77 грн. - вартості послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «ЦСП - Авант»; 2370000,00 грн. - вартості товару та послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Директорія».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони - СК»зареєстроване виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 19.07.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 099896.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 30.08.2005 року № 1434 відповідач перебуває на податковому обліку у Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.05.2011 року по 20.05.2011 року Фастівською ОДПІ на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області Бондаренка Д.Л. від 29.03.2011 року про призначення по кримінальній справі № 69-110 позапланової документальної перевірки, на підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та направлення на перевірку від 16.05.2011 року № 368 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Артемсіль Регіони - СК»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Авант-К», та ТОВ «Гарант-Техноресурс»за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.05.2011 року № 145/29/2302-33534816.

Під час проведення перевірки посадовими особами Фастівської ОДПІ використано первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності позивача та його контрагентів (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-здачі робіт), протоколи допиту в якості свідків керівників ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Інтерхфлот», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Авант - К», ТОВ «Аквілон - 2009», ТОВ «ЦСП - Авант», ТОВ «Директорія».

В акті перевірки зазначено, що фінансово-господарською діяльністю вищезазначені підприємства не займалися, договорів та документів первинної податкової звітності не підписували, матеріали почеркознавчих досліджень, зокрема Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області згідно висновків яких підписи, на договорах та первинних бухгалтерських документах ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Інтерхфлот», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Авант - К», ТОВ «Аквілон -2009», ТОВ «ЦСП - Авант», ТОВ «Директорія»виконані не їх керівниками, а іншими особами.

Висновок податкового органу обґрунтований тим, що правочини між відповідачем та його контрагентами є нікчемним та укладеним з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Саме по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що позивач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання позивачем договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки позивача.

З даного приводу, позивач до суду не звертався, а вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості позиції позивача.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу, оскільки не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності відповідача, його контрагентів, їх посадових осіб, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність відповідача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Фастівської об'єднаної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 31.10.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.