Ухвала суду № 27392504, 05.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2692/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ-Ресурс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ-Ресурс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011822310 від 23.12.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.12.2011р. по 05.12.2011р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ековент 2000»за період з 25.09.2009 по 30.07.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.12.2011р. №1562/23-10/36304555, яким встановлено факт порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 23 479,58 грн. у т.ч. по періодах: за травень 2001 року - на 19 229,58 грн., за червень 2011 року - на 4 250,00 грн.

23 грудня 2011 року, на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011822310, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 480,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено наявність сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту були податкові накладні, виписані ТОВ «Ековент 2000», якими оформлено поставку товару - спеціального одягу.

ТОВ «Ековент 2000»виписало позивачу податкові накладну від 12.05.11 № 22 на суму 115 377,49 грн., в тому числі податок на додану вартість -19 229,58 грн., від 24.06.11 №40 на суму 34 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -5 800,00 грн.

Суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Ековент 2000», включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року у загальному розмірі 23 479,58 грн.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні, видані контрагентом позивача, підписано невстановленою особою з боку виконавця.

Первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Разом з тим, як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ТОВ «Ековент 2000»засновником, директором та бухгалтером товариства в одній особі значиться ОСОБА_2. Вказана особа підписала від імені ТОВ «Ековент 2000»видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

В той же час, директор ТОВ «Ековент 2000»ОСОБА_2, фінансово-господарської діяльності від імені товариства не здійснював, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від його імені, що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року.

До того ж, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року по кримінальній справі № 1-786/10 встановлено, що 24 вересня 2009 року ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленому особою, знаходячись в приміщенні Шостої державної нотаріальної контори спільно з ОСОБА_4, який був використаний ОСОБА_3. в якості підставної особи і введений в оману щодо законності вчинених дій, підписав в присутності державного нотаріуса ОСОБА_5, як засновник, статут товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000», відповідно до якого ОСОБА_2 створив суб'єкт підприємницької діяльності. Вказаний статут ТОВ «Ековент 2000» ОСОБА_6 в той ж день за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації в державних органах. Після реєстрації ТОВ «Ековент 2000» ОСОБА_3 самостійно та від імені ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій особі, що дало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід. В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Ековент 2000»для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних»операцій.

Вказаним вироком, що набрав законної сили, гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2 (фіктивне підприємництво), ст. 358 ч. 2 (підроблення документів) Кримінального кодексу України.

Нарівні з цим, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір (внаслідок відсутності відповідних дозвільних документів, кваліфікованого персоналу, основних фондів) вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами Податкового кодексу України.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Враховуючи те, що ТОВ "Ековент 2000", податкові накладні якої стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровано в ЄДРПОУ за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створені та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг та те, що позивачем, в свою чергу, не доведено факту здійснення господарської операції, колегія суддів приходить до висновку, що віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ-Ресурс" -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2012.