Ухвала суду № 27392149, 30.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р.Справа № 2а-8266/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-8266/12/2070

за позовом приватного підприємства "Трак-шина-сервіс"

до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. позов ПП « Трак-Шина-Сервіс» задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0011642340 від 11.04.2012 р., №0011662340 від 11.04.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

В судове засідання сторони, не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином , в зв'язку з чим відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглянута в письмовому провадженні на підставі наявних у справі матеріалів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Трак-Шина-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт № 395/234-37023311 від 27.02.2012 р.

На думку перевіряючих позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок відображення в обліку показників первинних документів за господарськими операціями, що реально відбулись, але результати яких не використані платником податків у власній господарській діяльності.

11.04.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0011642340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 164 871,25 грн. (основний платіж -154 621,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -10 250,25 грн.);

-№0011652340 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 000,00 грн.;

-№0011662340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 500,00 грн. (основний платіж -50 000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -12 500,00 грн.).

В межах процедури адміністративного узгодження позивачем оскаржено вказані повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня.

Рішенням ДПС у Харківській області від 25.06.2012р. скасовано податкове повідомлення-рішення №0011652340 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50 000,00 грн., податкові повідомлення рішення №0011642340 та №0011662340 залишені без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, неправомірність формування позивачем показників податкової звітності, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.07.2010 р. між ТОВ "Трак-Шина-Сервіс" ( замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір надання послуг №1 ПП, предметом якого є виконання ряду певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію та послуги замовника у відповідності до умов останнього; надання допомоги замовникові в укладенні договору між ним та покупцем (т.1, а.с. 84-86).

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за цим правочином позивачем надано договір, акти приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2010 р. на суму 77 290,00 грн., від 31.12.2010 р. на суму 86.710,00 грн. (т.1, а.с. 87-89).

Оплата вартості послуг контрагента здійснена позивачем шляхом проведення готівкових розрахунків через уповноваженого працівника підприємства за рахунок його власних грошових коштів, підтвердженням чому є подані до суду копії виписаних ФОП ОСОБА_1 квитанцій (т. 1, а.с. 92-108), а також авансових звітів по відшкодуванню понесених витрат, в подальшому результати отриманих від ФОП послуг використанні для збільшення обсягу реалізованого товару. (т.1, а.с.1 87а).

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності актів виконаних робіт вимогам ст..9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованими, судом першої інстанції та апеляційної інстанції досліджені акти виконаних робіт, які містять викладення змісту та обсягу господарської операції, одинцю виміру господарської операції.

Доводи апеляційної скарги щодо укладення між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору про надання маркетингових послуг, суперечать змісту договору від 01.07.2010р. який був предметом дослідження як під час перевірки так і в суді.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем вимог Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , про яке йдеться в акті перевірки , не відображено в податковому повідомленні -рішенні № 0011642340 від 11.04.2012р.

Окремо, судова колегія звертає увагу, що господарські операції на підставі угоди від 01.07.2010 р. відбувалися у 2010 р., тобто у період чинності положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В податковому повідомлені-рішенні №0011642340 від 11.04.2012 р., міститься посилання на порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутні посилання на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Використання положень Податкового кодексу України на противагу чинному на момент спірних правовідносин податковому законодавству, порушує принцип застосування правових норм у часі.

З метою з'ясування підстав та обставин, що покладені в основу висновків відповідача в цій частині, судом першої інстанції витребовувався у контролюючого органу поепізодний розрахунок визначених податкових зобов'язань. На вимогу суду першої інстанції відповідачем не надано поепізодного розрахунку визначених податкових зобов'язань. Доказів, які б спростовували твердження суду першої інстанції, не надано відповідачем і до суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо недоведеності порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.03.2011 р., 29.04.2011 р., 20.06.2011 р. між ТОВ "Трак-Шина-Сервіс"( замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договори про надання послуг загальним предметом яких є надання послуг з оброблення даних, ремонт та технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки, консультування з питань інформатизації, з питань створення програмного забезпечення, надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем, адаптування пакетів програм до специфічних потреб користувачів, надання послуг з системного аналізу, програмування та супроводу (т. 1, а.с 109-117).

На підтвердження реального проведення господарських операцій за угодами, позивачем подано рахунки-фактури (т. 1, а.с. 118, 120), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а.с. 119, 121-128).

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності актів виконаних робіт вимогам ст..9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованими, судом першої інстанції та апеляційної інстанції досліджені акти виконаних робіт, які містять викладення змісту та обсягу господарської операції, одинцю виміру господарської операції.

Оплата послуг за договорами проведена позивачем у безготівковий спосіб, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 134-135)

Також судом першої інстанції встановлено, що 05.10.2011 р., 15.10.2011 р., 01.11.2011, р.14.11.2011 р. між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договори про надання послуг №1/10/11, №2/10/11, №1/11/11, №2/11/11, загальним предметом яких є надання послуг з консультування з питань інформатизації та створення програмного забезпечення, з системного супроводу, оброблення даних, ремонту та технічного обслуговування електронно-обчислювальної техніки (т. 1, а.с. 143-154).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій суду надано акти здачі-приймання робіт (т. 1, а.с 158-161), які судова колегія визнає доказом фактичного надання послуг.

Платіжні доручення, надані суду, засвідчують проведення оплати вартості робіт за цими правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь контрагента (т. 1, а.с. 162-164).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 р., 01.09.2011 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "ТД "Декаріс" (виконавець) укладено договори №СПР-2251 та №СПР-1315 загальним предметом яких є виконання послуг по постачанню завдань на 1Сv8, програмуванню в системі "1С: Підприємство 8" (т.1, а.с. 163а-170а).

Проведення господарських операцій по договірних зобов'язаннях підтверджується наданими суду податковими накладними (т. 1, а.с. 180, 177а-180), рахунками-фактурами (т.1 а.с.172, 174а, 157, 177), актами здачі-приймання робіт (т.1, а.с. 171,173, 174б, 176).

Розрахунок за договорами позивачем проведено в повному обсязі шляхом перерахунку коштів на користь контрагента у безготівковий спосіб, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями (т. 1, а.с 185-187).

Довідкою наданою позивачем підтверджується корисний ефект від отриманих послуг, що свідчить про фактичне їх використання позивачем у власній господарській діяльності (т. 1, а.с. 188).

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем жодних документів, в яких були б відображені конкретні результати вчинених контрагентами дій та підтверджували реальність їх вчинення є необґрунтованими.

Так, відповідно до статей 626 - 628 Цивільного кодексу України під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Що стосується укладення договорів з надання послуг, то статтею 901 глави 63 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Доказів неотримання послуг позивачем від контрагента суду не надано, як і не доведено невикористання їх результатів в подальшій господарській діяльності.

Діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат та відображення конкретних результатів отриманих послуг.

Отже, для включення витрат на отримання послуг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

За вказаних обставин, враховуючи те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, та при цьому платник податку мав підстави включити витрати на отримання таких послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону № 334/94-ВР, та ст.138 Податкового Кодексу України як таких, що безпосередньо пов'язані з основною діяльністю позивача, на підставі актів виконаних робіт, то визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податок на прибуток є неправомірним.

Доказів протилежного відповідачем до судів обох інстанцій не надано, висновки податкової перевірки в цій частині засновані на припущеннях, оскільки мотиви фізичної відсутності робіт (послуг) у спірних правовідносинах, вартісних показників робіт (послуг), способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на нарахування податку.

Отримані позивачем за спірними правочинами послуги не суперечать напряму здійснення господарської діяльності ПП "Трак Шина Сервіс" та за своїм призначенням використані платником податків при організації власної господарської діяльності.

Доводи платника податків про наявність потреби в отримання робіт (послуг) за спірними правочинами та про фактичне використання отриманих робіт (послуг) у власній господарській діяльності не спростовані відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

Повноваженнями на ревізування доцільності, обґрунтованості, економічної ефективності управлінських рішень керівництва платника податків, податкові органи не наділені.

Доказів наявності у платника податків наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах, що виключає правомірність формування ним показників податкової звітності матеріали проведеної ОДПІ перевірки не містять. Доводи апеляційної скарги протилежного не доводять.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.2 ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-8266/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.