Ухвала суду № 27389723, 17.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-17345/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-17345/11/2070

за позовом Приватного підприємства "РемоАрт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року позивач - ПП "РемоАрт" - звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог, просив визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ОВД-Трейд" за травень 2011 р., на підставі якої складений акт перевірки від 09.12.2011 р. № 5863/2305/31597289 та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.12.2011 р. № 0006672305 та № 0006682305 від 22.12.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 22.12.2011 р. № 0006672305 та № 0006682305, прийняті відносно приватного підприємства "РемоАрт".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

На апеляційну скаргу представник позивача подав заперечення, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 17.10.2012 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 28.11.2011 року по 02.12.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "РемоАрт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "ОВД-Трейд" за травень 2011 р., за результатами якої 09.12.2011 р. складено акт перевірки № 5863/2305/31597289, яким зафіксовані порушення відповідачем п. 14.1.27 п.п. 14.1.36 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати всього в сумі 183751 грн., внаслідок чого завищено податок на прибуток на суму 42262 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 40553 грн., та за ІІІ квартал 2011 року в сумі 1709 грн.; п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 20339 грн. за травень 2011 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення 22.12.2011 р. № 0006672305 та № 0006682305, згідно з якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 20339,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 42262,00 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки та із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факти вказаних порушень вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді. ПП "РемоАрт" були виконані всі умови для формування податкового кредиту. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону щодо захисту охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, то на думку суду вони не доведені стосовно порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні положень ст. 2 КАСУ.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.05.2011 р. між ПП «РемоАрт» (покупець) та ПП «ОВД-Трейд» (продавець) був укладений договір купівлі - продажу №4/ОВД, за умовами якого продавець передає у власність , а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали на умовах цього Договору у кількості та асортименті згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. (а.с. 47)

Загальна сума Договору складає 400000,00 грн. у т.ч. ПДВ 66666,67 грн. (п.2,2 Договору),

Відповідно до п.3.3 Договору доставка товару на склад покупця здійснюється за узгодженням сторін, Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів протягом 30 банківських днів з моменту поставки. (а.с. 47)

На виконання вимог договору ПП «ОВД-Трейд» поставлено, а ПП «РемоАрт» прийнято товар на загальну суму 282037,74 грн., що підтверджується видатковою накладною №040507 від 04.05.2011 р. на суму 282034,74 грн. в т.ч. ПДВ 47005,79 грн. та податковою накладною №15 від 04.05.2011 р. на суму 282034,74 грн, в т.ч. ПДВ 47005,79 грн. (а.с. 50-51,52)

Оплата за отриманий товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування на користь ПП "ОВД- Трейд" коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 25.05.2011 р. на суму 122034,76,00 грн. та від 31.05.2011 р. на суму 160000,00 грн. та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за отриманий ним товар.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок та силами ПП «ОВД-Трейд».

Згідно довідки статистики серії АА №424883 основним видом діяльності ПП «РемоАрт» є будівництво будівель (45.21,1), інші спеціалізованиі будівельні роботи (45.25.1).

Як вбачається з матеріалів справи ПП «РемоАрт» придбаний у ПП «ОВД - Трейд» товар (будівельні матеріали) в подальшому використало для виконання ремонту за договорами №9 від 03.03.2011 р., №14 від 24.03.2011 р., укладеними з Красноградським професійним ліцеєм, договором №2 від 06.04.2011 р., укладеним з Зміївським професійним енергетичним ліцеєм, договорами №3-03 від 01.03.2011 р., №2-03 від 01.03.2011 р., №1-03 від 01.03.2011 р„ укладеними з Державним професійно-технічним навчальним закладом «Центр професійно-технічної освіти №3», що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт за формою кбЗ та актами приймання виконаних будівельних робіт за формою кб2в за травень 2011 р. до вищезазначених договорів.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу даних правових норм до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться відповідно суми ПДВ, сплачені (нараховані) в ціні товаро -матеріальних цінностей, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

В основу висновків відповідача про порушення ПП «РемоАрт» вимог податкового законодавства покладено виключно висновки акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОВД Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06 2011 р.

На момент складання податкових накладних під час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ "ОВД Трейд", не мають недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Також колегія суддів зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП «РемоАрт» та ТОВ "ОВД - Трейд" та підтверджували висновки акту перевірки від 09.12.2011 року №5863/2305/31597298 про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ОВД - Трейд" за травень 2011 року.

Крім того слід зазначити, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції підтверджені належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів також зауважує, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання товарів (робіт, послуг) за вищезазначеним договором з ТОВ "ОВД -Трейд" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ПП «РемоАрт», що направлена на отримання доходу.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ОВД- Трейд".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова щодо завищення позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-17345/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2012 р.