Постанова № 27389648, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а-4930/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Янковської О.І.

представника позивача Караульної Ю.Л.

представника відповідача Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-4930/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""Спрінт ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ « Спрінт ЛТД» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001052305 від 25.01.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінт ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "АКПД-Плюс", їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 6433/2305/34073422 від 30.12.2011р. (а.с.12-22).

В межах перевірки відповідачем встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем ПДВ на суму в 69063,17 грн. за жовтень 2011р.

25.01.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052305 від (а.с.23), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 69 063,17 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 17 265,79 грн. (всього на суму 86 328,96 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив висновку, позивачем підтверджено реальність вчинених господарських операції з ТОВ « АКПД -Плюс» по отриманню юридичних послуг , та придбанню товарно -матеріальних цінностей, а тому спірні податкові повідомлення-рішення відповідача є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду з наступних підстав.

З акту податкової перевірки вбачається, що підставою для донарахування податкових зобов'язань позивачу є висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за жовтень 2011р. позивачем з ТОВ «АКПД -Плюс».

Судом встановлено, що 27.09.2011 р. позивачем та ТОВ "АКПД-Плюс" укладено договір № 27/09, 30.09.2011 р. додаткову угоду до зазначеного договору (а.с. 26, 79), відповідно до умов яких ТОВ "Спрінт ЛТД", доручило, а ТОВ "АКПД-Плюс", поставило товар (гідравлічне обладнання) відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, запасні частини і комплектуючі у кількості та по ціні згідно видаткових накладних з урахування ПДВ 20%. (а.с.26-27)

На підтвердження реальності виконання угоди позивачем надано видаткові накладні (а.с.28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42), податкові накладні (а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43)

У спростування доводів відповідача щодо нездійснення фактичної доставки товару суду надано копію договору про надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "АКПД-Плюс", ліцензії (НОМЕР_1), ліцензійної картки (а.с. 127-132), копії товарно-транспортних накладних (а.с.80-87).

Оплата за поставлений товар проведена у безготівковий спосіб, що підтверджується виписками по рахунку позивача(а.с.67-71)

Наступне використання у господарській діяльності придбаних товарів підтверджено копіями договорів поставки, податковими та видатковими накладними, а також наданими на вимогу суду виписками з картки рахунку позивача. (а.с. 88-119).

Таким чином , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем реальності вчиненої господарської операції щодо придбання гідравлічного обладнання, та як наслідок правомірно формування за цією операцією податкового кредиту на суму 61 653,00 грн.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Колегія суддів зазначає, що реальність здійснення позивачем господарських операцій за договором № 27/09 від 30.09.2011 р. (з урахуванням додаткової угоди до нього) підтверджено належним чином оформленими документами первинної бухгалтерської звітності й обліку.

Вказані документи не містять недоліків, що в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спричиняють для них втрату сили доказового джерела.

Таким чином, позивачем спростовано висновки податкової перевірки в частині твердження про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, сплачених в ціні товару, що поставлений позивачу ТОВ "АКПД-Плюс" за господарською угодою № 27/09 від 30.09.2011 р.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції результатів зустрічної звірки діяльності ТОВ "АКПД-Плюс" по ланцюгу його контрагентів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

В наданому відповідачем акті ДПІ у Московському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКДП-Плюс» міститься висновок про нереальність господарських операцій з контрагентами, у тому числі з позивачем, внаслідок відсутності фізичних, технічних, технологічних умов та основних фондів.

Колегія суддів зазначає , що зазначений акт не є належним доказом в підтвердження висновків податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарської операції. Крім того, обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами або контрагентами його контрагента порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного виконання своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції інформації відділу податкової міліції ДПІ у Московському районі, за якою директор підприємства Тєльний Максим Леонідович в межах опитування не підтвердив факт проведення фінансово-господарських операцій, зокрема щодо фактичного переміщення товарних цінностей, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Згідно ст. ст. 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а ті докази, які не стосуються предмету доказування, суд до розгляду не бере.

Пояснення особи не є належним доказом по справі, оскільки особа, що дає ці пояснення не попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, крім того, в поясненнях відсутні посилання на документ, що встановлює особу. Також відповідачем не наведено в межах якої справи відібрані письмові пояснення цієї особи.

Таким чином, податковий кредит по сплаченому ПДВ в ціні товару за договором № 27/09 від 30.09.2011 р. для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість правомірно сформовано позивачем на підставі підтверджених належним чином первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Доводи відповідача щодо протилежного колегія суддів відхиляє, в зазначеній частині висновки суду першої інстанції є вірними.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду , що правомірного формування позивачем податкового кредиту по операціям х ТОВ « АКПД -Плюс» щодо отримання юридичних послуг.

Судом встановлено, що 26.09.2011 р. між ТОВ "Спрінт ЛТД" (замовник) та ТОВ "АКПД-Плюс" (виконавець) укладено договір №2609, за яким виконавець мав надати замовнику юридичні послуги за його завданням. (а.с.44-45)

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем документів та пояснень прийшов до висновку про реальність виконання вказаного правочину.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 2.1 Договору № 2609 від 26.09.2011 р. до зобов'язань виконавця входило за окремими доручення замовника, зокрема, перевіряти відповідність вимогам законодавства всі локальні акти замовника, візувати їх, надавати допомогу заявнику з підготовки та коректного оформлення зазначених актів.

У матеріалах справи відсутні копії документів, що свідчать про надання замовником доручень виконавцю або визначають орієнтовний зміст консультаційних заходів, доручених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АКПД-Плюс".

Позивачем в підтвердження отримання юридичних послуг надано акт виконаних робіт від 31.10.2011 р. та звіт до акту (а.с. 46-47, 49-66).

Частиною другою ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, назву документа, дату, місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані позивачем акти наданих послуг не відповідають вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п. 1 ст. 2 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

В актах надання послуг відсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, вартість кожного окремого виду наданих послуг та деталізація наданих консультаційних послуг. Акти не містять посилань на те, які саме послуги були надані виконавцем, тобто зміст господарської операції.

Отже, суд вважає, що перелічені вище акти прийому -передачі виконаних робіт не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Наданий звіт містить лише перелік нормативних актів та їх загальну характеристику, але безвідносно до конкретного локального документа позивача або угоди, що ним укладалася, а тому не є належним доказом в підтвердження наданих юридичних послуг.

Крім того, позивачем не надано доказів, використання юридичних послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наданими суду доказами не підтверджено факт реального виконання угоди про надання юридичних послуг № 2609 від 26.09.2011 р., отже, позов щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахованих основного платежу в сумі 7500,00 грн. та штрафних фінансових санкцій 1875,00 грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням до податкового кредиту, суми ПДВ, сплаченого в ціні послуг за договором № 2609 від 26.09.2011 р. задоволенню не підлягає.

Частиною ч. 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. прийнята за умови недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, тому наявні підстави для її часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 2 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-4930/12/2070 скасувати в частині задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 25.01.2012р. № 0001052305 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем 7500,00 грн. та штрафною санкцією 1875,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову,якою в задоволенні позову Товариству з оюбмеженою відповідальністю " Спрінт ЛТД" відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі ; 2а-4930/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 01.10.2012 р.