Ухвала суду № 27389519, 11.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р.Справа № 2а-11926/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Шумейко О.О.

представника відповідача Онищенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства заводу "Електроважмаш" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-11926/11/2070

за позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові , Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в якому з урахуванням уточненних позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові № 0000250840 від 08.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8649785, 00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 8649785,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду позов Державного підприємства заводу "Електроважмаш" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові № 0000250840 від 08.04.2011 року.

В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Позивач та перший відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернулися апеляційними скаргами.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за результатами документальної невиїзної перевірки Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань законності декларування до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень, листопад 2010р., було складено акт № 853/40-028/0021312 від 28.03.2011 року.

Згідно висновків Акту № 853/40-028/0021312 від 28.03.2011 року встановлено порушення ДП завод "Електроважмаш": п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п. 7.4., п.п 7.7.1 п. 7.7. ст..7, недотримання вимог п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме -завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень, липень,вересень, жовтень 2010р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 р. на суму 81837,00 грн. та за листопад 2010р. на суму 8567948,00 грн.

На підставі Акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесене податкове повідомлення-рішення № 0000250840 від 08.04.2011р. про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДП завод "Електроважмаш"на суму 8649785,00 грн.

Не погодившись с вказаним податковим повідомленням- рішенням ДП завод "Електроважмаш" було подано скаргу від 11.04.2011 року вих. 248-252/1 про скасування податкового повідомлення -рішення, яка ДПА у Харківській області була залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення без змін.

За результатами розгляду повторної скарги ДП завод "Електроважмаш"рішенням Державної податкової служби України від 26.08.2011 р. № 15389/6/250115, залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000250840/0 від 08.04.2011р. та рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області № 2489/10/25-103 від 09.06.2011р., а скарга ДП завод "Електроважмаш"без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, проте, позивачем доведено протиправність та необхідність скасування даного акта індивідуальної дії.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновків акту перевірки № 853/40-028/00213121 від 28.03.2011 р. стали висновки податкових органів на підставі обставин, встановлених відносно контрагентів позивача у зв'язку з невизнанням їх податкової декларації з ПДВ як податкової звітності, наявність у останніх стану платника податків, відмінного від нульового, взаємовідносини позивача з контрагентами, які мають ознаку ризикового кредиту.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, суд не приймає зазначене як доказ законності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що в декларації з ПДВ ДП завод "Електроважмаш" за серпень 2010р. до бюджетного відшкодування було заявлено 3456725,00 грн., а саме залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який складається із сум ПДВ, які були задекларовані в таких звітних періодах: за червень 2010р. - 2367180,00 грн., липень 2010р. - 1089545,00 грн.

В декларації з ПДВ за листопад 2010р. до бюджетного відшкодування було заявлено 8992949,00 грн., а саме задекларовано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який складається із сум ПДВ, які були задекларовані в таких звітних періодах: за червень 2010р. - 425001,00 грн., вересень 2010р. - 2815257,84 грн., жовтень 2010р. - 5752690,19,00 грн.

В акті СДПІ ВПП у м. Харкові посилається на акти перевірок ДП завод "Електроважмаш", а саме: № 378/40-028/00213121 від 17.02.2011р. перевірки правомірності декларування від'ємного значення ПДВ листопад 2010р.; № 3915/40-028/00213121 від 21.10.2010р. перевірки правомірності декларування від'ємного значення ПДВ серпень 2010р.

Відповідно до висновків акту № 378/40-028/00213121 від 17.02.2011р. СДПІ ВПП у м. Харкові було повністю підтверджено від'ємне значення ПДВ за листопад 2010р. в сумі 10619495,00 грн. та перевірено всю первинну бухгалтерську документацію, яка підтверджує правомірність формування від'ємного значення, реальність проведених, господарських операцій між ДП завод "Електроважмаш" та його контрагентами.

За результатом даної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не виявлено жодних порушень оформлення первинної бухгалтерської та іншої документації ДП завод "Електроважмаш", податковим органом також не було встановлено жодного випадку, що інформація, вказана у документах заводу, не відповідає дійсності.

Згідно до висновків акту № 915/40-028/00213121 від 21.10.2010р. СДПІ ВПП у м. Харкові від'ємне значення ПДВ за серпень 2010р. підтверджено у розмірі 3655446,00 грн.

Тобто СДПІ по роботі з ВПП безпідставно зменшило суму бюджетного відшкодування за серпень та листопад 2010р., що складається з залишків від'ємного значення ПДВ за перевірені цим же органом періоди.

Крім того, щодо підстав визнання права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, що діяв на момент виникнення спірних відносин (далі Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону встановлює: "Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту".

Відповідно до п. 7.4.5.Закону "Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)"

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перелік випадків, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків і заповнена останнім усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, міститься в абзаці п'ятому підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". До них, зокрема, належить:

-відсутність обов'язкових реквізитів;

-звітність не підписано відповідними посадовими особами платника податків;

-не скріплено печаткою платника податків.

При цьому жодною нормою чинного законодавства України не передбачено відповідальності платника податків за неподання (невчасне подання) податкової звітності контрагентом такого платника податків.

Згідно п. 10.4 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на податковий орган, а не платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення останнього права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

До матеріалів справи позивачем були додані докази реального виконання господарських операцій ДП завод "Електроважмаш" та його контрагентами, а саме: копії договорів, договірних листів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків фактур, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, платіжних доручень, прибуткових ордерів, протоколів про розкриття тендерних пропозицій, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, сертифікатів якості, журналів обліку ввезеної продукції.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується копіями лімітних карток та вимог, відповідно до яких товар направлявся зі складів до виробничих цехів.

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

Фактичне надходження продукції на адресу позивача підтверджується видатковими накладними, приходними ордерами, наданими позивачем.

Сплата позивачем коштів за поставлену контрагентами продукцію підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень.

Транспортування продукції від постачальників до позивача підтверджується наданими позивачем копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.

Фактичне отримання товару підтверджується також даними журналу обліку продукції, яка ввозиться на ДП завод "Електроважмаш", з якого вбачається, що товари по спірним операціям були фактично ввезені на територію підприємства, вказані відомості про найменування продукції, марку та реєстраційний номер авто, П.І.Б. водія, дату ввезення товару, номер видаткової накладної.

Щодо визнання правочинів нікчемними, зокрема правочинів, укладених ДП завод "Електроважмаш" з його контрагентами слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові, використовуючи такий термін, як "нікчемний правочин", не бере до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Проте, питання відповідності договорів вимогам чинного законодавства Відповідачем у встановленому порядку не порушувались. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати правочини недійсними.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема, у ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то визначенню правочину, як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Правова природа договорів купівлі -продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця -на отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця -на отримання цього товару (послуг), у Замовника -на отримання результатів певної роботи, у Підрядника -на отримання оплати за виконану роботу. Ніякої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та "штучне"зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається .

Відповідач, стверджуючи про нікчемність угод, укладених між ДП завод "Електроважмаш" та контрагентами, не враховує ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Порушення стороною договору податкового законодавства (не подання, невчасне подання податкової декларації, порушення порядку її заповнення або не визнання декларації як податкової звітності), не може бути підставою для визнання правочинів, укладених за її участю-нікчемними.

За таких обставин, посилання відповідача на невідповідність договорів між ДП завод "Електроважмаш"та його контрагентами вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що контрагенти ДП завод "Електроважмаш" начебто мають ознаку "ризикового кредиту".

При цьому чинним законодавством України в сфері оподаткування не передбачено такого поняття як "ризиковий кредит", не передбачено відповідальності за його формування. "Ознаки ризикового кредиту" ДП завод "Електроважмаш" є лише припущеннями податкового органу, оскільки СДПІ по роботі з ВПП в даному випадку не посилається на жодну норму законодавства України.

Стосовно твердження СДПІ по роботі з ВПП про те, що ДП завод "Електроважмаш" мало взаємовідносини з підприємствами, які мають стан платника податку відмінного від нульового, слід зазначити, що наявність взаємовідносин з такими контрагентами, жодним чином не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ платнику.

Також податковим органом в акті перевірки № 853/40-028/00213121 від 28.03.2011 р. зазначено, що у постачальників ДП завод "Електроважмаш" незначна кількість трудових ресурсів, транспортних ресурсів, власних або орендованих земельних ділянок, виробничо-складських приміщень, майна, що є свідченням нереальності задекларованих ДП завод "Електроважмаш" операцій, які були вчинені без мети настання реальних наслідків.

Однак висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про неможливість виконання умов договору контрагентами ДП завод "Електроважмаш" у зв'язку з відсутністю матеріальних та трудових ресурсів є лише суб'єктивним припущенням посадових осіб СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, оскільки жодного економічного дослідження податковим органом не проводилось, і жодних доказів не наведено.

Крім того, чинним законодавством не передбачено такої правомочності податкового органу, як аналіз правочинів на можливість їх виконання та не надано права здійснення висновків щодо неможливості виконання правочинів.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При складанні акту та винесенні повідомлення-рішення №0000250840 від 08.04.2011р. СДПІ ВПП діяла з перевищенням наданих їй повноважень та з порушенням цілого ряду вищеперелічених норм законодавства України.

Таким чином, суду надані належні докази правомірності формування позивачем податкового кредиту по спірним операціям, що свідчить про наявність права платника податку - позивача на отримання бюджетного відшкодування, в розрахунку якого приймали участь вказані суми податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000250840 від 08.04.2011 р. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 8649785,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби забав'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що стягнення на користь позивача зменшеної йому відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, можливе лише після набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за результатом оскарження податкового повідомлення-рішення рішення, прийнятого на підставі перевірки сум податку, заявлених до відшкодування. Тобто, вказана позовна вимога заявлена передчасно.

Враховуючи вищевикладене, в даній частині позовних вимог суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив частково адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 07.05.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державного підприємства заводу "Електроважмаш" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-11926/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 16.10.2012 р.