Ухвала суду № 27389513, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р.Справа № 2а-901/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Мургі С.С.

представника позивача Архангельського М.Ю.

представника відповідача Полежак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-901/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Толвіт-Україна"

до Державна податкова інспекція в Московському районі міста Харкова Харківської обалсті Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. адміністративний позов ТОВ " ТОЛВІТ- УКРАЇНА" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000011800 від 17.01.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова була проведена документальна позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТОЛВІТ- УКРАЇНА" за період з 01.06.2010 р. по 31.07.2010 р., ТОВ "Електрощит - сервіс " за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р., ТОВ "Бізнес - консалтинг плюс" за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2011 р., ТОВ "Промспец - консалтинг" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. та ПП "СКАНТО" (код ЄДРПОУ 36875101) за період з 01.06.2010 р. по 31.10.2010 р., за результатами якої складений акт № 3642/18/35476023 від 06.12.2011р.(т.1, а.с.37-59).

За висновками податкового органу позивачем порушено:

- п.п.7.4.1 п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; - п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 145 349,12 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2010 року у сумі 8 625,88 грн; за травень 2010 року у сумі 8 808,01 грн; червень 2010 року у сумі 25 404,79 грн; за липень 2010 року у сумі 21 333,94 грн., за серпень 2010 року у сумі 10 260,82 грн; за вересень 2010 року у сумі 22 775,56 грн; за жовтень 2010 року у сумі 20 240,12 грн; за лютий 2011 року у сумі 27 900,00 грн.

17.01.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000011800, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 174 730,50 грн., з яких 145 350,00 грн. - основний платіж, 29 363,50 грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій між позивачем та ТОВ « 4В», ТОВ « Електрощит-сервіс», ТОВ « Бізнес-консалтинг», ТОВ « Промспец-консалтинг», ПП « Сканто».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що реальність угод укладених позивачем з контрагентами доведена належними первинними документами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним, винесене не на підставі закону, та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 01.06.2010 р. ТОВ "4В" (постачальник) та ТОВ "ТОЛВІТ- УКРАЇНА" (покупець) укладено договір № 01/06-10 про постачання запчастин та супутніх товарів. (т.3, а.с. 121-122).

На підтвердження виконання угоди позивачем надано видаткові накладні (т.3 а.с.123-124), податкові накладні (т.3 а.с.125-126, 219-220).

Оплата здійснена позивачем у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями на суми вартості кожної з поставок ( т.3 а.с.128-129, 221а).

Фактичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3, а.с. 127, 221).

01.06.2010 р. ПП «Сканто» (постачальник) та ТОВ"ТОЛВІТ- УКРАЇНА" (покупець) укладено договір № 01-2/06-2010 постачання продукції виробничо технічного призначення (т.1, а.с.60-61).

У підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 69-70), податкові накладні (т.1, а.с.71-72),

Розрахунок за товар проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.73), випискою по рахунку позивача (т.1 а.с. 74-80)

Транспортування матеріальних цінностей підтверджено товарно - транспортними накладними, (т.1 а.с. 62-68).

05.04.2010 р. ТОВ "Електрощит - сервіс " (постачальник) та ТОВ"ТОЛВІТ- УКРАЇНА" (покупець) укладено договір поставки запчастин та супутніх товарів № 5-04/10 (т.6, а.с.24-25).

На спростування висновків відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства суду надано видаткові накладні (т.6, а.с.26, 105, 194), податкові накладні (т.6, а.с.27,106,195).

Розрахунки за отриманий товар між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по банківському рахунку позивача (т.6, а.с.32-40,196,198-208).

Транспортування товару за договором № № 5-04/10 від 05.04.2010 р. підтверджено товарно - транспортними накладними (т.6, а.с. 28-31, 107, 197).

01.02.2011 р. ТОВ "Бізнес консалтинг плюс" (постачальник) та ТОВ"ТОЛВІТ- УКРАЇНА" (покупець) укладено договір №1 про поставку запчастин та супутніх товарів (т.5, а.с.146-147).

Виконання договору сторонами підтверджено видатковими накладними (т.5, а.с.150, 152, ), податковими накладними (т.5, а.с. 151, 153, )

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.5, а.с 154-155).

Транспортування товару на виконання договору №1 від 01.02.2011 р. здійснено відповідно до товарно - транспортних накладних (т. 5, а.с. 148-149).

04.10.2010 р. ТОВ "Промспец - консалтинг" (постачальник) та ТОВ"ТОЛВІТ- УКРАЇНА" (покупець) укладено договір №04/10-10 про постачання (ТМЦ) запчастин та супутніх товарів (т.4, а.с.55-57).

У підтвердження реальності господарських операцій по договору суду надано видаткові накладні (т.4, а.с. 68,186, ), податкові накладні (т.4, а.с.69,186а, ), рахунки-фактури (т.4 а.с. 76, 185, )

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку позивача (т.4, а.с. 61-66, 70-75, 187-193, )

Фактичне переміщення товару за договором №04/10-10 від 04.10.2010 р., здійснювалось відповідно до товарно - транспортних накладних (т.4, а.с. 58-60).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні бухгалтерські документи і облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання: назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції посилань відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, якими встановлено нікчемність угод, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що акти перевірок контрагентів позивача, складені іншими податковими органами, не є належним доказом в підтвердження нікчемності угод.

Колегія суддів зазначає, що позивачем як на перевірку так і до суду надані документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам позивача з контрагентом, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють для них втрату сили доказового джерела.

Ні в суді першої інстанції, ні в межах апеляційного перегляду відповідачем не доведено протилежного. Порушень порядку виписки або заповнення податкових накладних, інших первинних документів, що в силу приписів ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту, в межах дослідження їх у судовому засіданні судом не встановлено.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем ТОВ « 4В», ТОВ « Електрощит-сервіс», ТОВ « Бізнес-консалтинг», ТОВ « Промспец-консалтинг», ПП « Сканто» договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

У акті перевірки, податковий орган зазначає, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника, однак, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договіри недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами не визнані у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ « 4В», ТОВ « Електрощит-сервіс», ТОВ « Бізнес-консалтинг», ТОВ « Промспец-консалтинг», ПП « Сканто» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на матеріали, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до діючого законодавства підприємницька діяльність яка здійснювалась між позивачем та ТОВ « 4В», ТОВ « Електрощит-сервіс», ТОВ « Бізнес-консалтинг», ТОВ «Промспец-консалтинг», ПП « Сканто»не заборонена.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи -за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов'язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач представив первинні бухгалтерські документи на підтвердження своїх позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні спору судом першої інстанції вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. прийнята відповідно до чинних положень матеріального і процесуального права, за умови правильного встановлення обставин справи, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі № 2а-901/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2012 р.