Ухвала суду № 27389178, 01.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5977/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-5977/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Чоколад"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Чоколад", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати частково протиправним та частково скасувати рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова №0004782301 від 12.07.2010 року про застосування до ПП "Чоколад" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4108,00 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова №0005062301 від 20.07.2010 року про застосування до ПП "Чоколад" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8984,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для нарахування підприємству штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваних рішень, слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині порушення встановлено порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання. Разом з тим, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 року по справі №10846/10/2070 було відмовлено податковому органу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 13092 грн. на підставі рішень ДПІ у Київському районі міста Харкова №0004782301 від 12.07.2010 року (4108,00 грн.) та №0005062301 від 20.07.2010 року (8984,00 грн.). Таким чином, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, було підтверджено безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, то оскаржувані рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 13092 грн. є незаконними та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Чоколад", задоволено.

Визнано протиправними та скасовані рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0004782301 від 12.07.2010 року та №0005062301 від 20.07.2010 року в частині застосування до ПП "Чоколад" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4108,00 грн. та 8984,00 грн. відповідно.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 163,11 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР та ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, слугували встановлені за результатами перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР в частині порушення встановлено порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання. Крім того, оскільки позивачу про наявність оскаржуваних рішень стало відомо 2010 року, а з адміністративним позовом він звернувся 2012 року, то підприємством було пропущено встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України місячний строк звернення до суду, в зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Чоколад" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова.

10.06.2010 року співробітниками Регіонального управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Чоколад" з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами

За результатами перевірки складено Акт №306/323/36458686 від 10.06.2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР у зв'язку з неведенням у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005062301 від 20.07.2010 року, яким до ПП "Чоколад" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8984,00 грн.

Також, 24.06.2010 року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову перевірку ПП "Чоколад" за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт №5361/20/40/23/36458686 від 25.06.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема пп. 9, 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР недодержання вимог щодо щоденного друку на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій та неведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання відповідно.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004782301 від 12.07.2012 року, яким до ПП "Чоколад" застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 5128,00 грн., у т.ч за порушення п. 9 ст. 3 Закону України №265/95-ВР - 1020 грн. та п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР - 4108,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт надходження товарно-матеріальних цінностей та з урахуванням рішення суду, яке набрало законної сили, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання є необґрунтованими, в зв'язку з чим, нарахування на їх підставі штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону №265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (далі - Закон України N 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ст. 9 вище зазначеного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону України N 996-XIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу, відповідно до законодавства та установчих документів; підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форми бухгалтерського обліку, як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації і т. ін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 30.04.2010 року видано наказ від "Про удосконалення облікової політики підприємства", відповідно до якого, бухгалтерський облік відповідачем здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку -комп'ютерної програми бухгалтерського обліку "1С", адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку.

Вказані вимоги передбачені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 2.11.1999 року за №751/4044.

Як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції, та підтверджено під час апеляційного розгляду, місце обробки та зберігання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку встановлено за адресою місцезнаходження підприємства: 61108, м. Харків, пр. Академіка Курчатова, буд. 8-А, кв. 60.

Посилання податкового органу про відсутність прибуткових накладних на товари колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані документи зберігались у бухгалтерії та були направлені контролюючому органу на підставі листа від 09.07.2010 року.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства в частині здійснення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, та як наслідок застосування податковим органом штрафних санкцій за вище зазначене порушення є необґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів. Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов подано в межах встановлених законодавством строків.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є предметом оскарження позивачем.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 року по справі №10846/10/2070 відмовлено ДПІ у Київському районі міста Харкова у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 13092 грн. на підставі рішень №0004782301 від 12.07.2010 року (4108,00 грн.) та №0005062301 від 20.07.2010 року (8984,00 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, підтверджено безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року по справі №2а-5977/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-5977/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.