Ухвала суду № 27389150, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3392/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову від 29.05.2012р. по справі № 2а-3392/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТВАСС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Етвасс» (надалі за текстом - ТОВ «Етвасс», позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач) № 0001672302 від 21 вересня 2011 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Етвасс" з податку на прибуток підприємств в сумі 124 666,50 грн., у тому числі: 100 216,00 грн. - за основним платежем, 24 450,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0001692302 від 21 вересня 2011 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Етвасс" з податку на додану вартість в сумі 7 065,00 грн., у тому числі: 5 652,00 грн. - за основним платежем, 1 413,00 - за штрафними (фінансовими санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0001682302 від 21 вересня 2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 415,00 грн. та застосування штрафних (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 67 767,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 21 вересня 2011 року № 0001672302, № 0001692302, № 0001682302.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" п. Податкового кодексу України, ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Етвасс» зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради з 22.08.2005 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Етвасс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, на підставі якої було складено акт від 22.06.2011 року №1943/23/33673904.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» всього на суму 9900,00 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» всього на суму 81601,00 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з завищенням валових витрат у 2008 році всього на суму 13404,00 грн.; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з завищенням суми податкового кредиту всього у сумі 7980,00 грн.; п.п. 7.2.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту витрат по придбанню метану у квітні-травні 2010 року на загальну суму 23243,85 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з завищенням суми податкового кредиту у грудні 2010 року на загальну суму 63281,00 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова 14.07.2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0001152302, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на загальну суму 130533,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 104905,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25627,75 грн.); №0001162302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача у розмірі 1840,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями 21.07.2011 року позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у Харківській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 14.09.2011 року №4050/10/25-103 (а.с. 92-97 том 1), яким податкове повідомлення - рішення від 14.07.2011 року №0001152302 було скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5866,25 грн. (основний платіж - 4689,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1177,25 грн.), в іншій частині вказане рішення залишено без змін; податкове повідомлення - рішення від 14.07.2011 року №0001162302 залишено без змін; збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні - рішенні №0001162302 на 70575,00 грн.; зобов'язано ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняти податкове повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7065,00 грн. (основний платіж - 5652,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1413,00 грн.), що також було залишено без змін рішенням Державної податкової служби України від 30.11.2011 року за №6471/6/10-2115, прийнятим за результатами розгляду скарги позивача від 28.09.2011 року (а.с. 99-103 том 1).

09.09.2011 року ДПІ у Московському районі м. Харкова були внесені зміни за №10238/10/23-203 до акту перевірки від 22.06.2011 року №1943/23/33673904, висновками яких встановлено порушення позивачем п.п. 4.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток у розмірі 100216,00 грн.; п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість у розмірі 8138,00 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 69929,00 грн., що вплинуло на заниження суми податку до сплати до бюджету у розмірі 5652,00 грн. та завищенню від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року у розмірі 72415,00 грн.

На підставі зазначених висновків та з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 14.09.2011 року №4050/10/25-103 ДПІ у Московському районі м. Харкова 21.09.2011 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0001672302, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на загальну суму 124666,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 100216,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24450,50 грн.); №0001682302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача у розмірі 72415,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.; №0001692302, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 7065,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 5652,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1413,00 грн.) (а.с. 155-157 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було встановлено завищення TOB «Етвасс» валових витрат за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. в IV кварталі 2008 року в сумі 53 617,00 грн.

Відповідач посилається на те, що позивачем було відкориговано суму витрат з електропостачання від АК «Харківобленерго» на суму 53 617,00 грн. Однак в порушення вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) не надано підтверджуючих документів щодо здійснення даних коригувань.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вищевказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було здійснено коригування витрат з електропостачання від АК «Харківобленерго» на суму 53 617,00 грн. на підставі рахунків на оплату за використання електроенергії за 2008 рік та довідки про нарахування сум до сплати за електроенергію по TOB «Етвасс» за період з лютого 2008 року по березень 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про завищення позивачем валових витрат в ІV кварталі 2008 року в сумі 53617,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в результаті проведеної перевірки було встановлено заниження TOB «Етвасс» скоригованого валового доходу в сумі 20841,00 грн. внаслідок неповного відображення операції з реалізації газу за готівку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у II кварталі 2009 року, у І кварталі 2010 року, у III кварталі 2010 року, у І кварталі 2011 року.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або ній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за їх межами, у тому числі, загальний дохід від продажу товарів (робіт, послуг) (п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За приписами п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

З матеріалів справи вбачається, що отримані у ІІ кварталі 2009 року, у І кварталі 2010 року, у ІІІ кварталі 2010 року, у І кварталі 2011 року суми коштів у загальному розмірі 20841,00 грн. були включені позивачем до показників рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2009 року, за І квартал 2010 року, за ІІІ квартал 2010 року, за І квартал 2011 року. Оскільки вказані суми кошти були частковою (попередньою) оплатою за природний газ, позивачем через реєстратор розрахункових операцій були проведені зазначені суми при здійсненні кінцевими покупцями повної оплати за придбаний природний газ, що відображено в звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за відповідні періоди. При цьому, до показників рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларацій за відповідні періоди були включені лише суми кінцевої оплати, здійсненої покупцями природного газу (за вирахуванням сум попередньої оплати, сплачених позивачу кінцевими покупцями в минулих податкових періодах).

Враховуючи викладене, позивачем в повному обсязі були відображені операції з реалізації газу за готівку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у ІІ кварталі 2009 року, у І кварталі 2010 року, у ІІІ кварталі 2010 року, у І кварталі 2011 року, а тому висновки відповідача про заниження позивачем скоригованого валового доходу в сумі 20841,00 грн., є безпідставними та не обґрунтованими.

Також, виходячи зі змісту акту перевірки, податковим органом було встановлено завищення позивачем валових витрат в ІV кварталі 2010 року в сумі 326405,00 грн. та податкового кредиту в сумі 65281,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрнадраресурси».

В 2010 році формування податкового кредиту, обчислення та сплати подану на додану вартість врегульовувались положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який кореспондується з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Між тім, наявність податкових накладних для визначення правильності формування податкового кредиту вважається достатньою підставою лише у випадку реальності господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Етвасс» (комітент) та TOB «Укрнадраресурси» (комісіонер) було укладено договір комісії №КН-81/10 від 17.02.2010 року, відповідно до якого комітент доручив, а комісіонер взяв на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2010 році природного газу.

Відповідно до умов зазначеного договору у грудні 2010 року позивач отримав від TOB «Укрнадраресурси» природній газ в об'ємі 143,668 тис. куб.м. на загальну суму 384618,31 грн., у тому числі ПДВ - 64103,05 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу за грудень 2010 року від 31.12.2010 року.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: акт виконаних послуг, податкові накладні.

Відповідно до виписаних TOB «Укрнадраресурси» рахунків №К-3323 від 31.12.2010 року, №В-3378 від 31.12.2010 року позивачем було сплачено за отриманий від TOB «Укрнадраресурси» природній газ та відповідну комісійну винагороду в повному обсязі, що підтверджено виписками з рахунку та карткою рахунку.

Транспортування природного газу здійснювалось відповідно до умов договору на транспортування природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам №03Т-23-КП/88318 від 01.01.2010 року, укладеного між ДК «Укртрансгаз» АК «Нафтогаз України», ВАТ «Харківгаз» та позивачем. Факт виконання послуг з транспортування природного газу та їх оплати за зазначеним договором підтверджено актом виконаних послуг з транспортування природного газу та технічним актом з транспортування природного газу за грудень 2010 року, податковою накладною, рахунком та рахунком-фактурою за грудень 2010 року, випискою з рахунку.

З метою доведення використання отриманого газу у власній господарській діяльності позивачем було надано видаткові накладні, виписки з рахунку, звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Вартість придбаних TOB «Укрнадраресурси» послуг та товару включено позивачем до складу валових витрат у ІV кварталі 2010 року в сумі 326405,00 грн.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг), пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Враховуючи наявність доказів на підтвердження факту придбання, сплати та використання у власній господарській діяльності отриманих від TOB «Укрнадраресурси» послуг та товару, позивачем доведено правомірність відображення у податковому обліку у складі валових витрат суми коштів у розмірі 326405,00 грн.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток через порушення правил ведення господарської діяльності контрагентом TOB «Укрнадраресурси», оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем на підставі належних первинних документів було правомірно віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні товару та послуг до складу податкового кредиту, а суми витрат з придбання послуг та торт вару - до складу валових витрат.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2011 року № 0001672302, № 0001692302, № 0001682302.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову від 29.05.2012р. по справі № 2а-3392/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.