Ухвала суду № 27389074, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/1828/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Янковської О.І.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1670/1828/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2012 року № 0003982301, № 0003992301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 р. задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0003982301, № 0003992301 від 22 березня 2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, Закону України «Про податок на додану вартість», КАС України,

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі плану графіку проведення документальних перевірок та направлень від 06.02.2011 року №279, №280, №281 фахівцями відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт № 6/22-2/30406433 від 02.03.2012 року, яким встановлені порушення п.5.1. ст. 5 та п.п. 5.2.1., п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5, п.7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2012 року № 0003982301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 326013 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30035,75 грн. та № 0003992301 яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 237709 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6749 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення були прийняті з порушенням діючого законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Кварц" було укладено договори купівлі продажу № 7 від 04.01.2011 року (а.с.154) та № 8 від 04.01.2010 року (а.с.153).

На виконання договору купівлі -продажу № 7 від 04.01.2011 року ТОВ "Кварц" передав у власність ТОВ "Бест" у період 01.01.2011р. по 31.12.2011 року ПММ на загальну суму 4889098,51 грн., проте, відповідач не визнав факт поставки, а саме: дизельного пального в кількості 71,448 т. на суму 637894,20 грн.; бензину автомобільного А-92 в кількості 18,284 т. на суму 187680,00 грн.; бензину автомобільного А-95 в кількості 14,778 т. на суму 162624,00 грн.

На виконання договору купівлі - продажу № 8 від 04.01.2010 року ТОВ "Кварц" передав у власність ТОВ "Бест" у період 01.07.2010р. по 31.12.2010 року ПММ на загальну суму 4948881,70 грн., в той же час, у відповідності до Акту перевірки, відповідач не визнав факт поставки дизпалива в кількості 54,116 т. на суму 257304,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Кварц" разом з переданою продукцією надавав ТОВ "Бест" сертифікати відповідності. Прийом - передача товару відбувався на ТОВ "Кварц" через уповноваженого представника ТОВ "Бест"- Чекмез Р.М. на підставі довіреностей, які відображені у книзі обліку довіреностей, за використання яких Чекмез Р.М. відзвітувався до бухгалтерії позивача.

Оплата за товар була проведена шляхом перерахування коштів у безготівковій формі, що підтверджується нявними в матеріалах справи доказами (а.с.171-176). Також встановлено, що на момент проведення перевірки позивач не мав кредиторської заборгованості перед ТОВ "Кварц".

З матеріалами справи вбачається, що ТОВ "Кварц" виписав та надав позивачу податкові накладні (а.с.177-186), які оформлені згідно вимог пп.. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не заперечувалось податковим органом.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів ТОВ "Кварц" були виписані та надані позивачу видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.165-170).

Доставка вищезазначеного товару на склад ПММ по вул. Центральна, 43, с. Щербані, Полтавського району, який знаходиться у позивача в оренді з 2009 року згідно укладених договорів оренди нежитлової будівлі та на АЗС № 1 по вул. Кагамлика, 82б м. Полтава, яка також знаходиться у користуванні позивача на умовах оренди згідно укладених договорів оренди була здійснена власним транспортом позивача та ФО - П ОСОБА_2, що підтверджується договором на автопослуги.

За надані вищезазначених авто послуг було позивачем проведено оплату в повному обсязі, маршрут був узгоджений, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Надходження нафтопродуктів на склад АЗС № 2 (вул. Центральна, 43, с. Щербанів, Полтавського району) відображено у змінних звітах АЗС № 2 та АЗС № 1 форма № 25 -нп, а по АЗС № 1 було відображено у фіскальних чеках Z - звіту касового апарату, у Журналі вимірювання нафтопродуктів (нафти в резервуарах) форми № 7-НП.

Фактично матеріалами справи підтверджено, , що виконання вищезазначених договорів підтверджено записами у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) - форма № 31-НП, де відображено рух дизельного пального за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, а також отримане у власність дизельне пальне 03.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0002302 на суму 180747,00 грн. та 20.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0002342 на суму 257304,00 грн. відображено у даній книзі під порядковим номером № 5 та № 28; у Журналі обліку надходження нафтопродуктів (нафти) (форма № 13-ВП) на АЗС № 1 (м. Полтава по вул. Кагамлика, 82 б), де відображено рух автомобільного бензину А-95 у 2011 році, який був отриманий 26.01.2011 року у власність бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000030 на суму 39840,00 грн. в кількості 3,710 т. та бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000290 на суму 43584,00 грн. в кількості 3,648 т. відображено у вказаному журналі під порядковим номером № 3 та № 8; у Журналі обліку надходження нафтопродуктів (нафти) (форма № 13-ВП) на АЗС № 1 (м. Полтава по вул. Кагамлика, 82 б) під №№ 3-6 відображено отриманий у власність бензин автомобільний А-92 згідно видаткових накладних № РН-0000011 від 18.01.2011 року на суму 37680,00 грн. в кількості 3,658 т.; року згідно видаткової накладної № РН-0000019 на суму 77280,00 грн. в кількості 3,643т.; № РН-0000033 на суму 37440,00 грн. в кількості 3,658 т.; у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП під №№ 4, 6, 11, 13, 14, 15 відображено отримане у власність дизпаливо згідно видаткової накладної № РН-0000003 на суму 17737,00 грн. в кількості 1,996 т., дизпаливо отримане 13.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000006 на суму 273612,00 грн. в кількості 30,913 т., дизпаливо отримане 17.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000009 на суму 138618,00 грн. в кількості 15,420 т., дизпаливо отримане 18.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000013 на суму 69309,00 грн. в кількості 7,692 т., дизпаливо отримане 18.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000014 на суму 69309,00 грн. в кількості 7,692 т. та дизпаливо отримане 19.01.2011 року згідно видаткової накладної № РН-0000016 на суму 69309,00 грн. в кількості 7,735 т.; у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП під №№ 4, 5 відображено отриманий у власність 26.01.2011 року бензин автомобільний А-92 згідно видаткової накладної № РН-0000035 на суму 37440,00 грн. в кількості 3,658 т. та отриманий 27.01.2011 року бензин автомобільний А-92 згідно видаткової накладної № РН-0000037 на суму 37440,00 грн. в кількості 3,667 т.; у Товарній книзі обліку кількісного руху нафтопродуктів (нафти) -форма № 31-НП під №№ 4, 25 відображено отриманий у власність 26.01.2011 року бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000031 на суму 39600,00 грн. в кількості 3,710 т. та отриманий 31.03.2011 року бензин автомобільний А-95 згідно видаткової накладної № РН-0000290 на суму 43584,00 грн. в кількості 3,648 т.

Відповідно з пунктами 4.1, 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що копії первинних документів підтверджують реальність виконання зазначених договорів та помилки у оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, так як з наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, укладених договорів та дозвільної документації вбачається, що мав місце фактичний рух активів та відбувалися зміни у зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судовим розглядом встановлено, що згідно даних Головної книги за ІІІ -ІУ квартал витрати - 13 452 536 грн., витрати включені в Декларацію за ІІІ -ІУ квартал 13 346 513 грн. (19 829 599 грн. (код рядка 06 скореговані валові витрати Декларації з прибутку на податок підприємств за 2010 рік) -6 483 086 грн. (код рядка 06 -скореговані валові витрати Декларації з прибутку на податок підприємств за І півріччя 2010 року) = 13 346 513 грн.).

Різниця за даними Головної книги за ІІІ -ІУ квартал та за даними Декларацій за ІІІ -ІV квартал становить 106 023 грн. (13 452 536 грн. - 13 346 513 грн.).

Витрати включені в Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств -уточнююча за 2010 рік - 60358 грн. (19 920 350 грн. (код рядка 04 - витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування Податкової декларації з податку на прибуток підприємств -уточнююча за 2010 рік) -19 829 599 грн. (код рядка 06 -скориговані валові витрати Декларації з прибутку на податок підприємств за 2010 рік) -30393 грн. (код ряд 07 - сума амортизаційних відрахувань Декларації з прибутку на податок підприємств за 2010 рік).

Актом перевірки встановлено, що підприємством при складані Декларації про прибуток за 4 квартал 2010 року не зменшено валові витрати по рядку 04.1 на суму 74097, 72 грн. -на суму простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 74097,72 грн., у тому числі: по фізичній особі ОСОБА_3, -у розмірі 46908,23 грн. по фізичній особі ОСОБА_4 -у розмірі 27188,49 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Бест" у грудні 2010 року здійснило списання кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, на суму 74097,72 грн., а саме: перед фізичною особою ОСОБА_4 у розмірі 27188,49 грн. та ОСОБА_3 у розмірі 46908,23 грн. як заборгованість за отримані послуги оренди автомобілів згідно до договорів оренди від 01.01.2003 року, яка в 2003 році була включена до складу валових витрат.

Операцію по списанню кредиторської заборгованості відображено у бухгалтерському обліку по дебету рахунку 685 та кредиту рахунку 717 на загальну суму 74097,72 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач вважає, що позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, не бере до уваги, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено поняття валового доходу та види доходів, які включає валовий дохід.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

До валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

Згідно пп.1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що у грудні 2010 року позивачем було списано кредиторську заборгованість, термін позовної давності якої минув, на суму простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 74097,72 грн., у тому числі: по фізичній особі ОСОБА_3 -у розмірі 46908,23 грн. по фізичній особі ОСОБА_4 -у розмірі 27188,49 грн., яка у розумінні пп.1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 наведеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Пунктами 5.3. - 5.7. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені обмеження щодо включення певних витрат до складу валових. Суд зауважує, що зазначені норми Закону не містять заборони відносно включення до складу валових витрат вартості отриманих послуг.

Положеннями п. 11.2. ст. 11 Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно відносив до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання послуг), коштів, які були отримані на підставі актів виконаних робіт, а саме: послуги по оренді автомобілів,

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що у зв'язку з тим, що ТОВ "Бест" не проводило здійснення компенсації вартості послуг, які отримало безоплатно так як у разі відсутності факту оприбуткування товарів та віднесення їх вартості до валових витрат, мало місце відсутність кредиторської заборгованості, яку за спливом строку давності необхідно віднести до складу валових витрат.

Діючим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування послуг), у разі не оплати послуг у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1670/1828/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.09.2012 р.