Ухвала суду № 27388972, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-2845/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012р. по справі № 2а-2845/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО" (далі за текстом - позивач, ТОВ "АНТІК-АГРО") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0000932330 від 20.02.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО" в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг за лютий, березень та червень 2011 року, результати якої оформлені актом № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р..

Висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р. встановлено порушення ТОВ "АНТІК-АГРО"п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 612579,00 грн., в тому числі в лютому 2011р. на 236279,00 грн., в березні 2011р. на 195603,00 грн. та червні 2011р. на 180697,00 грн.. На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р. та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 20.02.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932330 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 612580,00 грн., з яких 612579,00 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Здійснені відповідачем донарахування податку на додану вартість з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій зумовлені висновками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про неправомірне відображення Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТІК-АГРО" в податковому обліку сум податкового кредиту по взаємовідносинам з МПП "Промтехресурс", ТОВ "Трейд-Агрохолдінг", ТОВ "Єрсіда", ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, які покладені податковим органом в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях, такі висновки не відповідають фактичним обставинам та спростовуються долученими до матеріалів справи документами.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий орган обґрунтовує свої висновки посиланням на результати проведених перевірок контрагентів позивача: акт Алчевської ОДПІ в Луганській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки МПП "Промтехресурс"за період з 01.12.2010р. по 31.08.2011р. від 14.12.2011р. № 2101/236-24857403, акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трейд-Агрохолдінг"за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р. від 31.05.2011р. № 2145/1800/36818310, довідка ДПІ у Деснянському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Єрсіда"щодо підтвердження господарських відносин за лютий 2011р. б/н від 15.04.2011р., акт Миргородської ОДПІ Полтавської області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_2 за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. від 09.06.2011р. № 704/17-209/2768110078/35, довідка ДПІ у Московському районі м. Харкова про результати проведення зустрічної звірки ФО-П ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП "Рефай-Агрос"за період з 01.03.2011р. по 30.06.2011р. від 14.10.2011р. № 74/1702/НОМЕР_2, за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. від 09.06.2011р. № 704/17-209/2768110078/35. Дослідивши зміст наведених актів перевірок контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що в основу їх висновків покладено судження про недостатність трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів, сировини та матеріалів для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок у вигляді довідок, які є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Так само критично в якості доказів вчинення порушень податкового законодавства позивачем колегія суддів оцінює висновки актів перевірок його контрагентів, які ґрунтуються виключно на суб'єктивних судженнях щодо можливостей здійснення господарської діяльності за наслідками дослідження виключно податкової звітності таких контрагентів. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо одних суб'єктів господарювання не може вважатись належним доказом вчинення порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, результати зустрічної звірки чи перевірки, проведених одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеною та/або достатньою підставою для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Отже, витрати в податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини ТОВ "АНТІК-АГРО" з МПП "Промтехресурс" склалися в межах договору № 32 від 25.11.2010р., за яким позивачем придбано соняшникову олію відповідно до видаткових накладних: № РН-0000016 від 01.02.2011р. на суму 352800,00 грн., в т.ч. ПДВ -58800,00 грн., № РН-000014 від 07.02.2011р. на суму 352352,00 грн., в т.ч. ПДВ -58725,33 грн., та податкових накладних: № 714 від 01.02.2011р. на суму 252800,00 грн., в т.ч. ПДВ -42133,33 грн., № 716 від 02.02.2011р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ -8333,33 грн., № 718 від 07.02.2011р. на суму 302352,00 грн., в т.ч. ПДВ -50392,00 грн..

По взаємовідносинам з ТОВ "Трейд-Агрохолдінг" згідно з наявними в матеріалах справи рахунками-фактури та відповідно до видаткових накладних № РН-0000028 від 09.02.2011р. на суму 352980, в т.ч. ПДВ -58830,00 грн., № РН-0000058 від 21.02.2011р. на суму 348480,00 грн., в т.ч. ПДВ -58080,00 грн., № РН-0000105 від 24.03.2011р. на суму 300333,00 грн., в т.ч. ПДВ -50055,50 грн., ТОВ "АНТІК-АГРО" придбало олію соняшникову. Суму по взаємовідносинам з ТОВ "Трейд-Агрохолдінг" позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість в лютому 2011р. в розмірі 116910,00 грн. та в березні 2011р. в сумі 50055,50 грн. не відображав, а тому висновки акту перевірки № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р. в цій частині є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи (рахунки - фактури) у ТОВ "Єрсіда" позивач придбав олію соняшникову відповідно до видаткової № РН-0000017 та податкової № 62 накладних від 01.02.2011р. на суму 5010,00 грн., в т.ч. ПДВ -835,00 грн., видаткової № РН-0000023 та податкової № 74 накладних від 22.02.2011р. на суму 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ -333,33 грн., видаткової № РН-0000028 та податкової № 92 накладних від 24.02.2011р. на суму 104050,00 грн., в т.ч. ПДВ -17341,67 грн..

По взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_1 згідно з наявними в матеріалах справи договором поставки № 82-06 від 01.06.2011р. та рахунками-фактури ТОВ "АНТІК-АГРО" придбало сою відповідно до видаткової № РН-0000031 та податкової № 23 накладних від 03.06.2011р. на суму 184757,82 грн., в т.ч. ПДВ -30792,97 грн., видаткової № РН-0000032 та податкової № 24 накладних від 05.06.2011р. на суму 99184,91 грн., в т.ч. ПДВ -16530,82 грн., видаткової № РН-0000033 та податкової № 25 накладних від 07.06.2011р. на суму 125580,00 грн., в т.ч. ПДВ -20930,00 грн., видаткової № РН-0000034 та податкової № 26 накладних від 08.06.2011р. на суму 53760,00 грн., в т.ч. ПДВ -8960,00 грн., видаткової № РН-0000035 та податкової № 27 накладних від 09.06.2011р. на суму 79128,00 грн., в т.ч. ПДВ -13188,00 грн., видаткової № РН-0000036 та податкової № 28 накладних від 10.06.2011р. на суму 93350,48 грн., в т.ч. ПДВ -15558,48 грн., видаткової № РН-0000037 та податкової № 29 накладних від 15.06.2011р. на суму 106680,00 грн., в т.ч. ПДВ -17780,00 грн., видаткової № РН-0000038 та податкової № 30 накладних від 16.06.2011р. на суму 56868,00 грн., в т.ч. ПДВ -9478,00 грн., видаткової № РН-0000042 та податкової № 34 накладних від 17.06.2011р. на суму 17500,02 грн., в т.ч. ПДВ -2916,67 грн., видаткової № РН-0000043 та податкової № 35 накладних від 17.06.2011р. на суму 80052,00 грн., в т.ч. ПДВ -13342,00 грн., видаткової № РН-0000044 та податкової № 36 накладних від 21.06.2011р. на суму 84336,00 грн., в т.ч. ПДВ -14056,00 грн., видаткової № РН-0000045 та податкової № 37 накладних від 23.06.2011р. на суму 102984,00 грн., в т.ч. ПДВ -17164,00 грн..

У ФО-П ОСОБА_2 за договором № 7 від 17.02.2011р. позивачем придбано олію згідно з видатковою № РН-015 та податковою № 16 накладними від 18.03.2011р. на суму 401024,00 грн., в т.ч. ПДВ -66837,33 грн., видатковою № РН-017 та податковою № 18 накладними від 22.03.2011р. на суму 189516,00 грн., в т.ч. ПДВ -31586,00 грн., видатковою № РН-020 на податковою № 21 накладними від 25.03.2011р. на суму 282744,00 грн., в т.ч. ПДВ -47124,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність доказів фізичного переміщення придбаного товару, оскільки в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування придбаного товару, а також документи щодо наявності транспортних засобів. До того ж положеннями Податкового кодексу України товарно-транспортна накладна не передбачена в якості обов'язкового первинного документа, на підставі якого визначається об'єкт оподаткування та/або податкові зобов'язання. Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, однак їх обов'язковість обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, товарно-транспортна накладна включена в перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірній основі, а відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженого постановою КМУ № 207 від 25.02.2009р., в такому випадку достатньо наявності накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.

Як свідчать матеріали справи, розрахунки за придбаний у МПП "Промтехресурс", ТОВ "Трейд-Агрохолдінг", ТОВ "Єрсіда", ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 товар проведені позивачем шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки постачальників.

Придбана у МПП "Промтехресурс", ТОВ "Трейд-Агрохолдінг", ТОВ "Єрсіда"та ФО-П ОСОБА_2 соняшникова олія були реалізовані позивачем з націнкою в адресу ВАТ "Київський маргариновий завод", ТОВ "Оптімус", ТОВ "Торговий Дім "Олійно-жировий комбінат"", ТОВ "Олікс", ПП "Птахофабрика Прилуцького", ТОВ "Нововолинський олійно-жировий комбінат"та ТОВ "Світ олії", а придбана у ФО-П ОСОБА_1 соя -передана на переробку ТОВ "Агро-Антік", що підтверджується договорами та належним чином оформленими первинними документами, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарів, актами приймання та переробки сировини. Вказані обставини свідчать про використання придбаних товарів в межах господарської діяльності ТОВ "АНТІК-АГРО".

Отже, висновки акту перевірки № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р. про порушення ТОВ "АНТІК-АГРО" вимог податкового законодавства спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами щодо фактичного здійснення господарських операцій, які знайшли своє відображення в даних податкового обліку позивача. Факт відсутності первинних документів ТОВ "АНТІК-АГРО" на час проведення перевірки та обставини, які свідчать про відсутність підстав для їх врахування, відповідачем не доведені.

З приводу викладених в акті перевірки № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р. суджень суб'єкта владних повноважень щодо незаконності діяльності МПП "Промтехресурс", ТОВ "Трейд-Агрохолдінг", ТОВ "Єрсіда", ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2, що у випадку обґрунтованості таких доводів зумовлює певні правові наслідки, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені приписами ст. 228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив суми, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів. В даному аспекті слід звернути увагу на те, що з урахуванням положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначений платником податку податковий кредит вважаються сформованим правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Натомість, відповідачем не надано даних щодо прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб або за фактами діяльності, що викладені в акті № 158/23-304/24126065 від 03.02.2012р., доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків. В силу приписів п.6 розділу 1 та п. 5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000932330 від 20.02.2012р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2012р. по справі № 2а-2845/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2012 р.