Ухвала суду № 27388974, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-6912/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-6912/12/2070

за позовом Приватного підприємства фірми "Стратос"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. № 0011332340.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції в травні 2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за травень 2011 року по операціям з ПП "Райдодизель".

За наслідками перевірки складено акт від 31.01.2012р. № 189/234/24471106 (а.с. 12-24), згідно висновків якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 201.4 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість у травні 2011 року на загальну суму 96748,50 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012р. № 0011332340 (а.с.25), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96748,50 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн.

Доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що позивач здійснив придбання палива у ПП "Райдодизель", в зв'язку з чим між зазначеними підприємствами укладено договір поставки № 3 від 28.02.2011р. , згідно якого позивач придбав у ПП "Райдодизель" бензин марки А-76, АІ -92, АІ-95, оливу М10Г2К, дизпаливо.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що нафтопродукти, придбані позивачем згідно зазначеного договору, в свою чергу придбано ПП "Райдодизель"у ТОВ "Український ресурс" та ПП "Владияр". Проте, відповідачем від Кременчуцької ОДПІ отримано витяг з акту позапланової перевірки ПП "Райдодизель" від 17.11.2011р. № 7784/23-209/35131977, згідно якого встановлено, що ПП "Владияр" не є виробником реалізованої продукції. Згідно бази контрагентів в ланцюгу постачання ПП "Владияр"відсутній контрагент ПАТ "Укртатнафта", сертифікати відповідності на кожну окрему партію паливно-мастильних матеріалів, від якого надані для перевірки.

Таким чином податковий орган, який проводив перевірку ПП "Райдодизель", дійшов висновку, що в зв'язку з відсутністю в ланцюзі постачання виробника бензину не можливо підтвердити факт реальної поставки даного продукту та вважав, що ПП "Райдодизель" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 268889,70 грн. по взаємовідносинам з ПП "Владияр"в травні 2011 року, оскільки неможливо дослідити сплату ПДВ до бюджету.

Спираючись на встановлені обставини податковий орган вважав, що правочини, укладені ПП "Райдодизель" з контрагентами-покупцями, в тому числі з позивачем, не спричинили реального настання юридичних наслідків. Таким чином, відповідач вважав відсутніми у позивача підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, обчислених в зв'язку з договором постачання паливно-мастильних матеріалів № 3 від 28.02.2011р.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Між позивачем та ПП "Райдодизель"28.02.2011р. укладено договір поставки № 3 (а.с. 26), згідно умов якого ПП "Райдодизель" (за договором -продавець) продав позивачу (за договором - покупець) паливно-мастильні матеріали (бензин А-76, АІ -92, АІ-95, оливу М10Г2К, дизпаливо), а позивач зобов'язувався прийняти та сплатити зазначений товар.

В матеріалах справи наявна копія зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

В зв'язку з укладенням вказаного договору ПП "Райдодизель" виписано на адресу позивача податкові накладні від 17.05.2011р. № 6 (а.с. 27), від 24.05.2011р. № 9 (а.с. 28), від 30.05.2011р. № 11 (а.с. 29).

На підтвердження реального виконання укладеного між позивачем та ПП "Райдодизель" договору до матеріалів справи додано копії видаткових накладних від 24.05.2012р. № 52, від 17.05.2011р. № 50, від 30.05.2011р. № 54 (а.с. 30-31), згідно яких від ПП "Райдодизель" до позивача постачалися паливно-мастильні матеріали.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару (а.с. 32-37) колегією суддів встановлено, що товар, придбаний позивачем у ПП "Райдодизель" дійсно постачався на адресу позивача. Згідно наданих до матеріалів справи копій сертифікату та паспортів на бензин, дизельне пальне, а також копій паспортів на ємкості для зберігання паливно-мастильних матеріалів, колегією суддів встановлено, що умови договору було фактично виконано, а його сторони мали в наявності необхідну матеріально-технічну базу для фактичного виконання договору.

До того ж, 14.11.2011р. Харківською ОДПІ за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Райдодизель"за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. порушень не виявлено.

Отже, доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Отже, позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Посилання відповідача про відсутність в ланцюгу постачання товару виробника паливно-мастильних матеріалів не спростовують доказів, які підтверджують реальне виконання господарської угоди, за якою позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. по справі № 2а-6912/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2012 р.