Постанова № 27388869, 29.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1670/4115/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос-Агро" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-1670/4115/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос-Агро"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос-Агро" (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 року № 0000142308, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 900,00 грн., з яких 8720,00 грн. - основний платіж та 2 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 26 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків ТОВ "Кремавтобуд" за листопад 2011 року, про що був складений акт від 07.03.2012 року №114/22-6/32017235.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.44.1 ст.44,п.п.198.3,198.6 ст.198 ПК України, а саме: заниження відповідачем суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 8 720,00 грн.. за листопад 2011 року.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0000142308, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 900,00 грн., з яких 8720,00 грн. - основний платіж та 2 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів, не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку. які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом 201.8 ст.201 ПК України зазначено, що нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ТОВ "Кремавтобуд" та правильність нарахування позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8 720,00 грн..

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Кремавтобуд", з яким був укладений договір виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції 7-ми квартирного будинку в с.м.т. Гребінка , вул. Щорса, 68 на виконання договору підряду №68 від 26.05.2011 року по виконанню робіт по реконструкції будівлі складу під 7-ми квартирний житловий будинок по вул. Щорса, 68 в м.Гребінка, укладеного між ПП ПФ "Укрінтербуд" та позивачем.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів, вважає обґрунтованими посилання апеляційної скарги на те, що надані до суду першої інстанції копії актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року містять посилання на види робіт і витрат, а форма довідки про вартість виконаних будівельних робіт передбачає найменування об'єкту черг та пускових комплексів, вартість виконаних робіт та витрати, тому обсяг та вид виконаних робіт не повинен бути в ній зазначений, що відповідає нормам наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку у будівництві".

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що до суду першої інстанції були надані довідка про вартість виконаних робіт за квітень 2012 року та акт№1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року (аркуші справи 103,104 ) в яких є посилання на найменування будівництва та його адресу, яка підлягала реконструкції, що відповідає укладеним між позивачем та ПП ПФ "Укрінтербуд" договорам та договором №01/11-11 від 01.11.2011 року з ТОВ "Кремавтобуд".

Зміст та форма наведених вище договорів відповідає приписам наказу Міністерства фінансів України №205 від 28.04.2001 року "Про затвердження Положення (стандарту) будівельного обліку 18. Будівельні контракти."

До суду апеляційної інстанції позивачем були надані копії документів бухгалтерського обліку контрагента позивача - ПП "Укрінтербуд" , а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року між замовником Гребінківське БМЕУ та ПП "Укрінтербуд" в якому зазначено, про найменування будівництва та його адреса - реконструкція будівлі складу під 7-ми квартирний будинок по вул.Щорса, 68. м. Гребінка; найменування об"єкту - 7-квартирний будинок по вул.Щорса, 68, м.Гребінка.

Стосовно посилань суду першої інстанції про відсутність зазначення дати здачі об"єкту реконструкції та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності у наданих документах, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до наданої до матеріалів справи нотаріально завіреної заяви директора ТОВ "Кремавтобуд" у нього не були відібрані зразки підпису для проведення почеркознавчої екпертизи Міжрегіональним МНЕКДЦ "Експол" №212-3/11 від 22.12.2011 року, на висновки якої посилається податковий орган.

Крім цього, позивачем були надані листи до матеріалів справи в яких його контрагент ПП "Укрінтербуд" просить про приведення покрівлі наведеної будівлі у відповідність до будівельних норм згідно договірних зобов"язань.

Таким чином, надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, руху активів у позивача та виникнення зобов"язань у платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції під час постановлення судового рішення не були враховані вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства фінансів України №205 від 28.04.2001 року "Про затвердження Положення (стандарту) будівельного обліку 18. Будівельні контракти"; наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку у будівництві", зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос-Агро" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-1670/4115/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 27 березня 2012 року № 0000142308.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 02.11.2012 р.