Постанова № 27387889, 16.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 р. Справа № 2а-12706/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Калитки О. М. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-12706/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙРА"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000121540 від 20.04.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Майра" про скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норма матеріального та процесуального права, а саме: неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи невідповідності дійсним обставинам справи висновків про порушення Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просило суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000121540 від 20.04.2011 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 року висновки відповідача про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем з ТОВ "Майра" є хибними, наполягав на правильності обчислення податкових зобовязань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції не надав документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, судом, також, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування. Тому, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Майра" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, про що було складено акт №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Основ'янською міжрайонноїю державною податковою інспекцією Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000121540 від 20.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5119244,13 грн., у т.ч. за основним платежем 4095395,3 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 1023848,83 грн.

Підставами для винесення податкового повідомлення-рішення стали відображені в акті перевірки №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 року висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" пп. 7.4.1, 7.4.4, п.п . 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 р. 702/10982 із змінами та доповненнями, внаслідок чого: по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1432753,71 грн., по податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 2314025,76 грн., по податковій декларації ПДВ за грудень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 348615,83 грн.

Крім того, податковим органом у ході перевірки встановлено укладання ТОВ "Майра"нікчемних правочинів без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів від постачальників та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців.

Опираючись на такі дані Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було притягнуто до відповідальності Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут".

Проте, апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що факт реальної поставки товарів від ТОВ "Майра"до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Надані позивачем податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи містять всі обов'язкові реквізити і дають можливість з'ясувати, кому вони видані, вартість товару та його номенклатуру, ПДВ тощо.

Суд першої інстанції також посилався на те, що позивачем не надано будь-яких доказів перевезення (транспортування) отриманого від ТОВ "Продукт Холдинг"товару .

Між тим, матеріали справи містять копії товарно -транспортної накладної, яка засвідчує перевезення товарно-матеріальних цінностей .

Отже, реальність отримання позивачем товару за господарськими операціями з ТОВ "Продукт Холдинг"підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ "Продукт Холдинг"як на доказ , яким встановлена нікчемність угоди з позивачем, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки акт перевірки не є належним доказом в розумінні ст.70 КАС України на підтвердження нікчемності угоди.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст..198.6 ст.198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбавання товарів/послуг не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право позивача на формування податкового кредиту підтверджено податковими накладними, які відповідають вимога Податкового кодексу України. Наявність та дійсність даних податкових та видаткових накладних відповідачем жодним чином не заперечується.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Положення вказаних законів не містили і не містять норм, які б наділяли позивача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України. ПК України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Тож висновки про нікчемність укладених позивачем угод є перевищенням компетенції органів державної податкової служби.

Матеріалами справи та доданими на стадії апеляційного провадження документами первинного бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт реальності господарських операцій здійснених позивачем. А тому спростовується висновок суду першої інстанції про нікчемність правочинів укладених позивачем із його контрагентами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених між позивачем та його контрагентами договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом та підтверджували висновки акту перевірки.

Господарські операції підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів і первинних документів передбачених податковим законодавством.

Окрім того, порядком оформлення результатів документальних перевірок затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. за № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; (надалі -Порядок № 984) встановлений алгоритм дії посадових осіб податкового органу під час проведення документальних перевірок.

Пунктом 6 Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Порядок № 984 передбачає, що у разі виявлення порушень податкового законодавства в акті викладається чітко суть порушень з посиланням на норми права які були порушені платником податків.

Проте, незважаючи на такі вимоги, в акті перевірки не було чітко вказано, яку норму права було порушено зі сторони позивача, якими діями чи бездіяльністю посадових осіб вони були спричинені та, які докази свідчать про наявність таких порушень.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 10 травня 2011 р. по справі № 5023/2593/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майра» м. Харків про визнання недійсним договору №09/15-2010 - П від 15.09.2010 р. відмовлено у задоволені позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, слід зауважити, що необхідною передумовою визнання правочинів нікчемними є доведення в акті перевірки податковим органом того, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також того, що діяльність такого платника податку спрямована саме на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

За правилами п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З положень наведеної норми закону слідує, що відвантаження товарів, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами ПК України пов'язував виникнення у платника податку обов'язку визначити податкове зобов'язання по ПДВ.

Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання товару, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов'язання з ПДВ, закон не передбачав.

Виходячи із цього апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, а позовна заява задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-12706/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповдальністю "апк Харківцукорзбут" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Хакрова № 0000121540 від 20 квітня 2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Калитка О. М. Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 23.07.2012 р.