Ухвала суду № 27387888, 18.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р.Справа № 2а-17522/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

за участю: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-17522/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Прайм КТМ" (в подальшому - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (в подальшому - відповідач), у якому з подальшими уточненями просив: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0005372302 від 23 грудня 2011 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 р. у розмірі 1119500 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 р. позов ТОВ "Прайм КТМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0005372302 від 23.12.2012 року, прийняте відносно ТОВ "Прайм КТМ".

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано необхідних для розгляду зазначеної справи норми права, а саме: Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування, єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи та не враховані всі фактичні обставини справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Призма" за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.,

За результатами зазначеної перевірки 01.12.2011 року був складений акт перевірки № 4260/235/332069470, яким встановлені наступні порушення: ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦКУ в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Прайм КТМ" з ТОВ "ТПК "Призма" за серпень 2011 р.; п. 198.3, ст. 198 ПК України, в результаті чого на думку відповідача, позивачем було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 р. на суму 1 119 500,00 грн., внаслідок чого зменшено було залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1 119 500,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 23.12.2011 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005372302, згідно з яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 119 500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримані вимоги діючого законодавства та порушено Конституцію України, нормами якої передбачені межі та спосіб здійснення владних управлінських функцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявною в матеріалах справи первинною документацією, що між позивачем та ТОВ "ТПК "Призма" було укладено договір № 401 від 26.05.2011 р. на постачання ємностей алюмінієвих, алюмінієвих сплавів, профілю алюмінієвого, флюсу гліноземодержащего на загальну суму 6 717 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 119 500 грн.

Фактично матеріалами справи підтверджено, що підставою для встановлення відповідачем вищевказаних порушень з боку позивача є акт зустрічної звірки ТОВ "ТПК "Призма" від 19.10.2011 р. № 4716/2336/34755371, складений ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Пріоритет - ЮС" на суму сформованого податкового кредиту 1 107 678,00 грн. та ТОВ "Прайм КТМ" на суму сформованих податкових зобов'язань - 1 119 500,00 грн., а також ТОВ "ТПК "Призма" за серпень 2011 р. не правомірно було відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ "Прайм КТМ".

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 1 119 500,00 гр., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїї стосовно того, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 р. задоволено позов ТОВ "ТПК "Призма" і визнано неправомірними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Хакрова щодо проведення зустрічної звірки ТОв "ТПК" Призма" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Пріорітет - Юс", реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 р., результати якої оформлені актом № 716/233/34755371 від 19.10.2011 р. Підставою для задволення позову ТОВ "ТПК "Призма" було те, що викладені в акті зустрічної звірки ТОВ "ТПК "Призма" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Пріоритет-Юс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 р., результати якої оформлені актом № 4716/233/34755371 від 19.10.2011 р., висновки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Пріоритет-ЮС" на загальну суму сформованого податкового кредиту 1107678 грн. та ТОВ "ТПК "Призма"та ТОВ "Прайм КТМ" на загальну суму сформованих податкових зобов'язань 1119500 грн. та неправомірне відображення в податковому обліку за серпень 2011р. господарських операцій з ТОВ "Прайм КТМ", зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 р. вищезазначена постанова суду залишена без змін.

Посилання відповідача на те, що вищезазначені зазначені угоди мають протиправний порядок та є нікчемним, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведені підстави для визнання вищезазначеного договору нечинним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем п. 198.3 п. 198 ПК України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 р. на суму 1 119 500 грн. з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-17522/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2012 р.