Ухвала суду № 27375352, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/51788/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2012 року

у справі № 2а-1331/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Таун»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Таун»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0000532301/0 від 23.02.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Сан Таун»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, складено акт № 542/23-2/30472328 від 10.02.2010 року, в якому зафіксовано порушення вимог ст. ст. 14, 23 Закону України «Про плату за землю», п. 2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питань користування земельними ділянками в м. Києві» від 25.12.2008 року № 944/944, що призвело до заниження земельного податку за січень-вересень 2009 року на загальну суму 74 339,87 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 23.02.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532301/0 про визначення податкового зобов'язання у сумі 111 509,81 грн., в т.ч.: 74 339,87 грн. основного платежу та 37 169,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що позивач є землекористувачем земельної ділянки у Деснянському районі міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною площею 3 296,19 кв.м. (землі населених пунктів), кадастровий номер земельної ділянки № 62:068:082, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 7 086 734,67 грн. Право на землю у встановленому законом порядку не оформлено.

ТОВ «Сан Таун»у спірний період подавалась податкова звітність із плати за землю, де позивачем зазначена плата декларувалась виходячи з положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», якою передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

В даній справі предмет сопру полягає у визначенні правомірності застосування ставки (законодавчо визначеного річного розміру плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки) у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення земельного податку (згідно ст. 7 Закону України «Про плату за землю»), або 3% (на підставі п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944).

Згідно з п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944, з 01.04.2009р. плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» відповідно до якої, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Вказаний пункт Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року по справі № 2а-332/10, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю» використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду справляється орендна плата; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі ст. 7 вказаного Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В даному випадку судами обох інстанцій встановлено, що позивачем не укладено з міською радою договору оренди земельної ділянки, а відповідачем не доведено невідповідності законодавству проведених позивачем розрахунків та нарахованого розміру земельного податку за спірний період у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нарахування якого позивачем у такому розмірі визнається та не заперечується сторонами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний