Постанова № 27374329, 20.09.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2270/5354/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретарі Козельська А.В. за участі: представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції до Волочиської районної державної адміністрації треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування висновку № 1768 від 06.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Волочиської районної державної адміністрації про скасування висновку № 1768 від 06.07.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при наданні висновку №1768 від 06.07.2012 р. відповідачем порушені норми Закону України "Про іпотеку", Житлового кодексу України, а також ст. 14 Цивільного кодексу України, а тому просить суд: 1) витребувати у відповідача матеріали, які стали підставою для надання висновку №1768 від 06.07.2012 р. про неможливість виселення дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; 2) скасувати Висновок Волочиської РДА, яку орган опіки та піклування №1768 від 06.07.2012 р. про неможливість виселення дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, як такий, що відповідає чинному законодавству України та суперечить вимогам ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по даній справі було залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (поручитель) та ОСОБА_5 (позичальник).

20.09.2012 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої пункт 2 позовних вимог вважати дійсними у такій редакції: "скасувати Висновок Волочиської РДА, як органу опіки та піклування №1768 від 06.07.2012 р. про неможливість виселення дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, як такий, що не відповідає чинному законодавству України та суперечить вимогам ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України".

У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримала, виходячи із позиції позовної заяви, просила адміністративний позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду пояснення, адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи відповідача.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 19.09.2012 р. на адресу суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції та ОСОБА_4 (іпотекодавець, майновий поручитель) для забезпечення повернення кредитних коштів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за Генеральною кредитною угодою №014/08-11/9081 від 12 жовтня 2007 року укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку було передано наступне нерухоме майно: житловий будинок площею 316,4 кв. м. та земельна ділянка площею 0,08 га кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3. Договір посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер - 5874.

Також для забезпечення повернення кредитних коштів вищевказаним позичальником між позивачем та ОСОБА_4 укладені договори поруки № 012/02-02/011-222 від 04 березня 2010 року, № 012/02-02/011-225 від 04 березня 2010 року та № 012/02-02/011-228 від 04 березня 2010 року.

У зв'язку із невиконанням позичальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 свого обов'язку щодо повернення до Банку кредитних коштів, 12 жовтня 2011 року Волочиським районним судом Хмельницької області постановлено рішення по справі № 2-364/11, яким звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4 та перебуває в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль» для погашення заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 в сумі 1977372,08 грн., а 04 серпня 2011 року Апеляційним судом Хмельницької області по справі № 2-27/11 постановлено рішення про стягнення заборгованості із ОСОБА_4 як поручителя в сумі 1 957 080,78 грн.

28.05.2012 р. у службу у справах дітей райдержадміністрації надійшло клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та подання Відділу ДВС про надання дозволу на звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, у якому зареєстрована дитина ОСОБА_6.

Працівниками служби у справах дітей райдержадміністрації було проведено обстеження умов проживання за наступними адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

Згідно Акту обстеження житлових умов від 08.06.2012 р. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3.. Дитина має свою власну кімнату, місце для сну та дозвілля, забезпечений необхідним майном відповідно до віку.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 08.06.2012 р. працівниками служби встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір'ю ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 (довідка про склад сім'ї, видана Волочиським КП ЖЕК 26.06.2012 року). За даною адресою також зареєстрований ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, даний час в квартирі ніхто не проживає, оскільки там проводяться ремонтні роботи.

Згідно акту обстеження умов проживання від 12.06.2012 працівниками служби встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає та зареєстрована дитина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, разом з матір'ю ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8 та батьком ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9 (довідка про склад сім'ї від 26.06.2012 року № 2503).

У відповідності до листа виконавчого комітету Чернявської сільської ради (лист від 15.06.2012 року № 133) щодо належного житла/майна сім'ї ОСОБА_4, на території сільської ради знаходиться житловий будинок і майно, власником якого є ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10. Спадкоємниця по закону і по заповіту має право на обов'язкову частку у спадщині померлого ОСОБА_15 дочка ОСОБА_4, але спадкові права на житловий будинок ще не оформлені.

Суд вважає, що використання пунктів 66 та 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" є правомірними, в силу наступних фактів.

Так, відповідно до пункту 67 вказаної Постанови, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

У переліку документів, на підставі яких приймався відповідачем оскаржуваний висновок наявна заява ОСОБА_16 стосовно захисту прав її дитини ОСОБА_6, оскільки існує загроза його виселення.

Частина 4 ст. 177 Сімейного Кодексу України передбачає, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Закон України "Про охорону дитинства" у статті 18 регламентував право дитини на житло: держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом законодавчо закріплено у ст. 405 Цивільного Кодексу України, у відповідності до якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Позивач посилається на той факт, що виселення із житлового будинку підлягає сім'я боржника ОСОБА_5, яка складається із ОСОБА_17, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 а також на те, що саме адреса : АДРЕСА_2 є адресою реєстрації місця їх проживання, однак, у висновку про неможливість виселення дитини вказується на те, що лише батько ОСОБА_5 зареєстрований за вказаною адресою згідно паспортних даних та довідки про склад сім'ї від 26.06.2012 р. Згідно Акту обстеження умов проживання від 08.06.2012 р. сім'я ОСОБА_5 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_3 та саме ця адреса є місцем реєстрації матері ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_6 згідно паспортних даних та згідно довідки про склад сім'ї від 26.06.2012 р. виданої Виконкомом Волочиської міської ради.

У висновку "Про неможливість виселення дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1" вказується на те, що мати дитини ОСОБА_17 згідно свідоцтва про право на спадщину від 30.03.2011 р. має право власності 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2. Так, згідно довідки про склад сім'ї від 26.06.2012 р. виданої Волочиськом КП ЖЕК за даною адресою також зареєстрована дитина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 та його мати ОСОБА_11, яка також згідно свідоцтва про право на спадщину від 30.03.2011 р. на право власності 1/2 частиною квартири за вищевказаною адресою. Стаття 47 Житлового Кодексу України встановлює мінімальний та максимальний розмір житлової площі у розмірі 13,65 кв.м. на особу, а тому, враховуючи те, що сім'я має право власності лише на половину квартири, то загальна площа становитиме 30 м.кв. на 4 особи. Отже, враховуючи той факт, що загальна площа будинку за адресою АДРЕСА_3 становить 316,4 кв.м. і те, що дитина у будинку має свою власну кімнату для сну і відпочинку, дозвілля, виселення дитини з даного будинку та проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_2 буде прямим порушенням права дитини (ОСОБА_6) на житло. Окрім цього, Конвенція про права дитини, а саме стаття 16 передбачає, що держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України вказує: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо скасування Висновку Волочиської РДА, як органу опіки та піклування №1768 від 06.07.2012 р. про неможливість виселення дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, як такого, що не відповідає чинному законодавству України та суперечить вимогам ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України є такими, що не знаходять свого законодавчого та доказового підтвердження, а відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 186 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції до Волочиської районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування висновку № 1768 від 06.07.2012 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2012 року

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк