Постанова № 27373794, 24.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/3824/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С,

за участю

прокурора

представників позивача

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000112306, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000112306.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта позапланової документальної виїзної перевірки від 21.10.2011 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року. Не погоджуючись з висновками акта позивач 28.10.2011 надав на нього заперечення. Відповідачем проведено перевірку питань, що стали предметом заперечень, про що складено акт від 17.11.2011. На вказаний акт позивачем також було надано заперечення.

Отримавши податкове повідомлення-рішення 25.11.2011, позивач звертався із скаргами до ДПА Луганської області, та Державної податкової служби України. Рішеннями вказаних органів від 02.02.2012 та від 20.04.2012, відповідно, оскаржуване повідомлення-рішення було залишено без змін.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у порушення встановленого п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України строку без урахування наданих позивачем 21.11.2011 заперечень.

Не погоджуючись із висновками актів перевірок від 21.10.2011 та 17.11.2011, позивач вказує, що актом від 21.10.2011 відповідачем встановлено завищення товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року в розмірі 8 554 641,60 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Такий висновок відповідача, на думку позивача, ґрунтується виключно на тому, що в податкових деклараціях з ПДВ з січня по липень 2011 року Товариством не було відображене рішення про зарахування йому в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань цього періоду. А саме, в рядку 23.2 декларацій сума товариством не зазначена. Бюджетному відшкодуванню підлягає лише сума податкового кредиту попереднього періоду (тобто такого, що безпосередньо передує звітному), яка була сплачена постачальникам у цьому ж періоді. Тобто, відповідач неправомірно вважає, що оскільки Товариством у період з січня по липень 2011 року не приймалось рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника чи у зарахування до майбутніх платежів, позивач не має права заявляти таку суму до відшкодування у повному обсязі у декларації за липень 2011, та вважається, що платник добровільно відмовився від отримання суми бюджетного відшкодування у зменшення суми податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Позивач вважає, що неправомірність цього висновку відповідача ґрунтується безпосередньо на неправильному тлумаченні податковим органом приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 200 Податкового кодексу України. Зазначені нормативно-правові акти не містять зобов'язання платника податку заявляти суму від'ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування одразу ж в наступному періоді, в якому виникло від'ємне значення ПДВ. Позивач вважає, що Закон не обмежує платника у праві заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Єдиною умовою для отримання бюджетного відшкодування є фактична сплата податку.

П. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України саме платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає органу податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, що і було відображено позивачем у податковій декларації за липень 2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких, безпосередньо навів норми ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, «Правил оформлення документів на перевезення», а також норми ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 198 та 200 Податкового кодексу України (т.2 а.с. 159-161). В судовому засіданні представники відповідача підтримали висновки перевірки, зазначивши про відсутність у позивача права заявляти до відшкодування за липень 2011 року від'ємне значення ПДВ за січень - червень 2011 року у зв'язку з тим, що позивач не відображав у деклараціях за ці періоди одне з передбачених законом рішень - про бюджетне відшкодування на рахунок у банку або про зарахування суми у рахунок майбутніх платежів, а також додатково пояснили, що в ході перевірки із заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у розмірі 9 700 356,00 грн., не знайшлось фактичного документального підтвердження суми 2 339 255,00 грн. у зв'язку із відсутністю документів, в тому числі платіжних, до складу податкового кредиту позивачем також неправомірно було включено 21 133,40 грн. - за операціями з контрагентами з ознаками фіктивності, тобто - за нікчемними правочинами.

Прокурор в судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача, проте пояснень щодо безпосередньо суті позову не надав.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи. суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик», ідентифікаційний код 36221647. зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09.01.2009., внесено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 12.01.2009 ( т.2 а.с. 131-148).

22 серпня 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2011 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 9 700 356,00 грн. на рахунок платника у банку із відображенням рішення про повернення цієї суми в рядку 23.1 декларації (т.2 а.с. 172-182).

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 04.10.2011 по 21.10.2011 проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, про що складено акт за № 1928/23/36221647 від 21.10.2011 (т.1 а.с. 9-33).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

У висновках вказаного акта перевірки відповідачем зазначено про підтвердження відображеного позивачем у декларації за липень 2011 бюджетного відшкодування в сумі 1 145 714,40 грн. Також акт містить висновок про те, що на порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року у розмірі 8 554 641,60 грн.(т.1 а.с. 16).

На підставі акта перевірки від 21.10.2011 відповідачем 21.11.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000112306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 554 641,60 грн. (т.1 а.с. 40).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

На підставі Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та на виконання наказів Державної податкової служби України від 21.10.2011 № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» та ДПА в Луганській області від 26.10.2011 № 472 «про реорганізацію державних податкових інспекцій» здійснено реорганізацію відповідача шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

До 01.01.2011 платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

П. 200.10.ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Виходячи з вимог п. 200.11., 200.14 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки від 21.10.2011 року, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на наступних твердженнях:

1. Внаслідок порушень, які викладено в акті планової виїзної перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647, а саме:

пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону 168, позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 3778,96 грн., за серпень 2010 - на суму 12714,48 грн., за вересень 2010 - на суму 4431,60 грн., за жовтень 2010 - на суму 6593,60 грн., за грудень 2010 - на суму 1232,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на суму 3626,60 грн.;

пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 та п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивачем занижено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 6 192 908,03 грн., у тому числі за:

вересень 2010 в сумі 1 893 240,20 грн.; жовтень 2010 в сумі 433 767,20 грн.; листопад

2010 в сумі 619 362,03 грн.; січень 2011 в сумі 249 263,72 грн.; лютий 2011 в сумі 330 569,97 грн.; березень 2011 в сумі 32 770,72 грн.;квітень 2011 в сумі 934 211,25 грн.;травень 2011 в сумі 956 852,07 грн.;червень 2011 в сумі 742 870,87 грн.

2. В порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивач безпідставно включив до складу

бюджетного відшкодування ПДВ суму, яку не підтверджено фактичною сплатою у розмірі 2 329 357,33 грн.

В акті перевірки від 21.10.2011 відповідачем зазначено, що саме ці порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року у розмірі 8 554 641,60 грн.

В свою чергу, висновки податкового органу, що викладені в акті планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 за № 1901/23-36221647 від 19.10.2011 (т.1 а.с. 59-122) обумовлені тим, що станом на 28.09.2011 серед постачальників позивача виявлено платників, якими надано ризиковий кредит у липні 2010 р. на суму 1 248 489,11 грн., у серпні 2010 - 276649,95 грн., у вересні 2010 - 26291,99 грн., у жовтні 2010 - на суму 62733,51 грн. в тому числі: ТОВ «Луганська електротехнічна компанія», ПП «Луганськенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ», ВАТ «Об'єднання Склопластик», ТОВ «Інкор і Ко», ТОВ «Укрхімтрейд». ТОВ «ПК Адамас», ПП «Лабірінт-С». Відповідей на запити до відповідний податкових органів на проведення зустрічних звірок не отримано.

В акті, з посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, зазначено також про укладання позивачем правочинів, які не спричинили настання реальних наслідків, з ТОВ «Тродос плюс», ТФК «Юпітер», ТОВ «ВІТНА», ПП «Інтенція», оскільки не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових та виробничих потужностей економічно необхідних для здійснення господарських операцій, що встановлено іншими податковими органами під час здійснення перевірок вказаних підприємств.

Крім того, виходячи зі змісту акта перевірки від 19.10.2011, де відповідачем зазначено, що у період з липня 2010 року по червень 2011 року (за виключенням листопада 2010) позивачем декларувалось від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідач вказує, що маючи право заявити бюджетне відшкодування з ПДВ починаючи з вересня 2010 року, таке право позивачем не декларувалось, тобто призвело до заниження суми бюджетного відшкодування. Тому в силу норм ст. 7 Закону 168 та ст. 200 ПК України вважається, що платник добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування, та така сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, підставами для зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування стали висновки податкового органу про відсутність документального підтвердження фактичної сплати ПДВ, укладення позивачем угод. які не спричинили правових наслідків, та висновках про відсутність у позивача права включати суми від'ємного значення попередніх податкових періодів до декларації за липень 2011 року.

При цьому, як у акті перевірки від 21.10.2011 так і в акті перевірки від 19.10.2011 відповідач зазначає, що перевіркою нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

За приписами п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Про порушення строків включення сум до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних в актах перевірок не зазначено.

Аналогічні норми містила і ст. 7 Закону 168, який, як зазначалось, визначав порядок нарахування та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 року позивачем віднесено до податкового кредиту суми податків за господарськими операціями постачання, купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, отримання транспортних послуг, в тому числі перевезення, зберігання транспортних засобів, послуг зв'язку, послуг з ремонту та обслуговування оргтехніки, виготовлення бланків, штампів та печаток, будівельно-ремонтних послуг та інше.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи, договори, акти виконаних робіт (прийнятих послуг), накладні, податкові та видаткові накладні, рахунки, вантажні митні декларації, прибуткові ордери.

Оцінюючи дотримання позивачем норм, які регулюють порядок віднесення сум податку до податкового кредиту, суд враховує, що, як зазначалось, безпосередньо відповідач в акті перевірки від 19.10.2011 підтверджує правомірність та повноту формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 7 937 294,00 грн. та податкового кредиту в сумі 17 637 651,00 грн. (стор. 23, 28 акта від 19.10.2011). Відтак, підтвердженим є і заявлене до відшкодування від'ємне значення між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобов'язань в розмірі 9 700 356,00 грн.

Суд враховує також, що у актах перевірок, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не зазначено, по яких саме господарських операціях позивача відсутнє фактичне підтвердження сплати податку. Не надано відповідних пояснень представником відповідача і в судовому засіданні.

В свою чергу, на підтвердження оплати ПДВ за господарськими операціями, які стали підставою для формування податкового кредиту, позивачем до матеріалів справи надано банківські виписки (т. 17 а.с.2-250, т. 18 а.с.2-151, т. 19 а.с. 2-250, т. 20 а.с. 2-250, т. 21 а.с.2-249, т. 22 а.с. 2-99), що, на думку суду, спростовує висновки податкового органу, вказані в акті перевірки від 21.10.11., про безпідставне включення до складу бюджетного відшкодування суми 2 329 357,33 грн., як непідтвердженої фактичною оплатою.

При цьому сума фактична сплачена позивачем у попередніх податкових періодах (11 375 890,39 грн.) перевищує суму, заявлену до бюджетного відшкодування (9 700 356,00 грн.).

З огляду на підтвердження відповідачем в акті перевірки правомірності формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за перевірений період, не підлягають врахуванню й твердження податкового органу про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку за нікчемними правочинами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За вимогами п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу норм п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На думку суду, наведеними нормами встановлено, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.5. ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з огляду на приписи п. 200.5 ст. 200 ПК України висновками перевірки не заперечується.

П. 200.6. ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з п.п. 200.7., 200.8., 200.9. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд вважає, що наведені норми п.п. 200.3, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 ПК України спростовують твердження відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю відображення рішення про повернення сум від'ємного значення у відповідних рядках декларацій з ПДВ (на рахунок у банку або в рахунок майбутніх платежів) за попередні періоди, позивач втратив право на бюджетне відшкодування, оскільки приписами ст. 200 ПК України прийняття рішення про повернення суми бюджетного відшкодування або про зарахування належної йому суми у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, чітко визначено як право платника.

Наявні у матеріалах справи декларації позивача з ПДВ підтверджують, що сума, заявлена до відшкодування у декларації за липень 2011 року в розмірі 9 700 356,00 грн., складається з сум залишків від'ємного значення різниць між сумами податкових зобов'язань та сум податкового кредиту попередніх податкових періодів з липня 2010 року по червень 2011 року, та включено послідовно до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, та загальна сума яких і була відображена у рядку 24 декларації за червень 2011 року. У декларації з ПДВ за липень 2011 року зазначену суму перенесено до рядка 22 декларації як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та заявлено до відшкодування на рахунок позивача у банку із зазначенням у рядку 23.1 декларації (т.2 а.с.172-237, т.3 а.с.1-80).

Таким чином, позивач задекларував за липень 2011 року суму від'ємного значення до відшкодування, правомірно скориставшись належним йому правом.

Як зазначалось, у судовому засіданні представник відповідача, посилаючись на норми п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України, вказав, що оскільки позивачем не заявлялась до бюджетного відшкодування сума від'ємного значення попередніх податкових періодів, то слід вважати, що позивач добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування.

Проте, суд не приймає ці твердження відповідача, оскільки вважає їх безпідставними безпосередньо в силу закону.

Так, виходячи з норм пп. «а» п. 200.14. ст. 200 ПК України, на які посилається відповідач, якщо за результатами перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Тобто, обставиною, яка надає підстави вважати, що платник відмовляється від бюджетного відшкодування, є лише випадок, у якому сума бюджетного відшкодування, нарахована податковим органом, перевищує суму бюджетного відшкодування, яку визначено платником.

У спорі, що розглядався, як зазначалось, йдеться саме про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, заявленої у декларації з ПДВ за липень 2011 року.

Тобто, норми п. «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправним. Відтак, податкове повідомлення рішення від 21 листопада 2011 року форми «В1» № 0000112306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 554 641,60 грн. з урахуванням його протиправності підлягає скасуванню. Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 21 листопада 2011 року форми «В1» № 0000112306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 554 641,60 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 29 жовтня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко