Постанова № 27373708, 08.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року 2а-4673/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Проходи Ю.В,,

представника відповідача - Федорова С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свято світ"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Свято світ" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про:

визнання незаконними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з його контрагентами за період з 01.01.2009 по 01.07.2012;

визнання незаконними дії відповідача щодо визнання в акті перевірки від 14.09.2012 № 324/22-01/36106449 нікчемних правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами;

скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0001222300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на загальну суму 63751,00 грн., з яких: 59833,00 грн. - за основним платежем; 3918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни за надані послуги, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались, позивач не мав на меті отримання послуг у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладені між позивачем та його контрагентами договори, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надано контрагентами в повному обсязі та оплачено позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати, а дії посадових осіб податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки помилкових висновків, - визнати протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свято світ" є юридичною особою, що зареєстрована 11.09.2008 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

У вересні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" за період з 01.01.2009 по 01.07.2012 (акт перевірки від 14.09.2012 № 324/22-01/36106449).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

частини першої та п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже є нікчемними;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податковий кредит в сумі 59833,33 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 7833,33 грн., за березень 2011 року на суму 9666,67 грн., за квітень 2011 року на суму 11333,33 грн., за червень 2011 року на суму 15333,33 грн., за липень 2011 року на суму 15666,67 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, які здійснювалися ним на підставі договорів, укладених між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" щодо надання послуг по організації трансляції рекламних матеріалів на регіональних телерадіокомпаніях України. На думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались. Таким чином, правочини укладені між позивачем і контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони є нікчемними.

На підтвердження відсутності факту надання послуг за укладеними правочинами посадові особи податкового органу посилались на постанову, прийняту старшим слідчим ОВС СУ ДПС у м. Києві, про порушення кримінальної справи № 54-3414/1 за фактом фіктивного підприємства шляхом створення (придбання) ОСОБА_3 з іншими невстановленими слідством особами підприємств, до яких слідчий також відніс і контрагентів позивача.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0001222300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на загальну суму 63751,00 грн., з яких: 59833,00 грн. - за основним платежем; 3918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт отримання послуг та оплати їх вартості, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У червні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" (виконавець) укладено договір від 01.06.2011 № 7, згідно з яким виконавець зобов'язувався за плату здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України згідно з сіткою та завданням на трансляцію рекламних матеріалів.

Загальна вартість послуг за вказаним договором становить 186000,00 грн., у тому числі ПДВ - 31000,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2011 № 1 та від 22.07.2011 № 4, а також іншими доказами: завданнями від 01.06.2011 № 1 та № 2 на виконання організації трансляції рекламних матеріалів позивача програмою "Соган-TV" у термін з 01.06.2011 по 31.06.2011 та з 01.07.2011 по 22.07.2011; звітами від 01.06.2011 про виконання організації трансляції рекламних матеріалів позивача на регіональному телебаченні України у червні та липні 2011 року, що містять основні показники трансляції рекламних матеріалів (хронометраж відео сюжету), розрахунки вартісних показників трансляції рекламних матеріалів, монтажні листи програми "Соган-TV", переліки ТРК в ефірі яких проводилась трансляція телепрограм "Соган-TV" (Хмельницька область, Сумська область, Донецька область тощо), графіки виходу програм "Соган-TV" на телеканалі (дата/час трансляції, дата/час повтору, кількість виходів програми), ефірні довідки. Крім того, представник позивача надав суду диск, що містить рекламний ролик продукції позивача, який був оглянутий судом під час судового засідання.

В оплату за надані послуги позивач на підставі рахунків від 01.06.2011 № 1/0106-01 та від 05.07.2011 № 0507-01 перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" кошти в сумі 186000,00 грн., у тому числі ПДВ - 31000,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок, що містяться в матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" дві податкові накладні від 01.06.2011 № 1 та від 05.07.2011 № 4 на загальну суму 186000,00 грн., у тому числі ПДВ - 31000,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" є юридичною особою, що зареєстрована 26.01.2011 Дніпровською районною в місті Києві державної адміністрацією, стан юридичної особи - зареєстрована. Основним видом діяльності є: рекламна діяльність.

У лютому 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" (виконавець) укладено договір від 01.02.2011 № 01/02/11, згідно з яким виконавець зобов'язувався за плату здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України згідно сітки та завдання на трансляцію рекламних матеріалів.

Загальна вартість послуг за вказаним договором становить 173000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28833,33 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2011 № 1, від 31.03.2011 № 2 та від 30.04.2011 № 3, а також іншими доказами: завданнями від 01.02.2011 № 1, № 2, № 3 на виконання організації трансляції рекламних матеріалів позивача програмою "Соган-TV" у термін з 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.04.2011 по 30.04.2011; звітами від 01.02.2011 про виконання організації трансляції рекламних матеріалів позивача на регіональному телебаченні України у лютому, березні та квітні 2011 року, що містять основні показники трансляції рекламних матеріалів (хронометраж відео сюжету), розрахунки вартісних показників трансляції рекламних матеріалів, монтажні листи програми "Соган-TV", переліки ТРК в ефірі яких проводилась трансляція телепрограм "Соган-TV" (Хмельницька область, Сумська область, Донецька область тощо), графіки виходу програм "Соган-TV" на телеканалі (дата/час трансляції, дата/час повтору, кількість виходів програми), ефірні довідки. Як вже зазначалось, судом під час судового розгляду справи також був оглянутий диск, що містить рекламний ролик продукції позивача.

В оплату за надані послуги позивач на підставі рахунків від 09.02.2011 № 1/0902, від 03.03.2011 № 1/0303 та від 06.04.2011 № 1/0604 перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" кошти в сумі 173000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28833,33 грн. Факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок, що містяться в матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" три податкові накладні від 09.02.2011 № 1/0902, від 03.03.2011 № 13 та від 06.04.2011 № 14 на загальну суму 173000,00 грн., у тому числі ПДВ - 28833,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Мета" є юридичною особою, що зареєстрована 01.11.2010 Печерською районною в місті Києві державної адміністрацією, стан юридичної особи - зареєстрована. Основним видом діяльності є: рекламна діяльність.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням за рахунок сум податку, сплачених контрагентам позивача у складі ціни наданих послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги фактично не надавались, угоди про надання цих послуг є нікчемними, тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги чи роботи позивачем не отримувались у контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні актів перевірки позивача убачається, що посадові особи податкових органів в дійсності факт надання послуг не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в акті лише відтворено відомості, зазначені слідчим податкової міліції у постанові про порушення кримінальної справи.

За наведених обставин висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг позивачу з боку його контрагентів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

З приводу вимог щодо визнання протиправними дії відповідача, вчинених у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки від 14.09.2012 № 324/22-01/36106449, суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення, дія чи бездіяльність, які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У процесуальному аспекті частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який має вбирати в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку з закінченням провадження у справі, ухвала, що передбачена частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог.

Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних позовних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд має прийняти постанову, в резолютивній частині якої повинен надати остаточну відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково - висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.

Протилежний підхід, зважаючи на інстанційність розгляду адміністративних справ в Україні, матиме негативні наслідки для правопорядку, неодмінно призведе до появи випадків, коли адміністративна справа вирішена декількома рішеннями судів (що набрали законної сили), ці судові рішення можуть містити різні висновки і створювати невизначеність у спірних правовідносинах, що є неприпустимим.

За повної тотожності процесуального правового регулювання аналогічна правова позиція закріплена пунктом 9.4 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 10.12.96 р. N 02-5/422 "Про судове рішення".

Крім того, аналіз судової практики Вищого адміністративного суду України свідчить про те, що у випадках, коли касаційний суд щодо частини позовних вимог вирішував позов по суті, а щодо іншої частини - закривав провадження у справі чи залишав позовну заяву без розгляду, різними колегіями суддів Вищого адміністративного суду України в різних справах приймався єдиний процесуальний документ - постанова (постанова від 05.05.2011 по справі № К-23765/10; постанова від 21.07.2010 по справі № К-49244/09; постанова від 08.04.2010 по справі № К-2598/07; постанова від 23.04.2009 по справі № К-17903/07; постанова від 23.04.2009 по справа № К-17903/07; постанова від 26.08.2008 по справі № К-35966/06). Жодного випадку прийняття двох процесуальних документів Вищим адміністративним судом України за результатами касаційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача, вчинених у зв'язку із складанням акта документальної невиїзної позапланової перевірки, провадження у справі підлягає закриттю, про що слід зазначити у постанові суду.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0001222300, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Свято світ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на загальну суму 63751,00 грн., з яких: 59833,00 грн. - за основним платежем; 3918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У частині позовних вимог про визнання незаконними дії податкового органу, що виявились у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з його контрагентами за період з 01.01.2009 по 01.07.2012 та викладенні в акті перевірки від 14.09.2012 № 324/22-01/36106449 висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, - провадження в адміністративній справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свято світ" сплачений ним судовий збір у сумі 637 (шістсот тридцять сім) гривень 51 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "09" листопада 2012 р.