Ухвала суду № 27363959, 30.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3830/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Артур-К»звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000512300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС згідно пп.78.1.7, п.78.1, ст.78, п.82.2, ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Артур-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 27.03.2012 №42/22-01/21643699.

В ході перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 ТОВ «Артур-К»неправомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1801822,00 грн.

Вказаними діями ТОВ «Артур-К»порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

ТОВ «Артур-К»подало відповідачу заперечення до акту перевірки, однак ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС листом від 10.04.2012 № 1051/10/11-623 повідомило, що висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000512300, яким ТОВ «Артур-К»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1801822,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 202991,00 грн.

В ході адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ТОВ «Артур-К»звернулось 23.04.2012 до ДПС у Київській області та 07.07.2012 до ДПС України зі скаргами.

Рішеннями ДПС у Київській області від 25.06.2012 та ДПС України від 26.07.2012 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13.04.2012 №0000512300 залишено без змін, а скарги -без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства і прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є правомірними, а тому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта полягають у тому, що 23.06.2011 ухвалою Господарського суду Київської області було порушено провадження у справі № Б24/051-11 (про банкрутство) і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не оспорюється факт порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 11 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон № 2343-ХІІ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, передбачено, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується зобов'язань підприємства термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов'язання позивача перед відповідачем виникли вже після введення мораторію (а.с. 11), у період з 13.04.2012, тобто дія мораторію на їх стягнення не розповсюджується.

Колегія суддів зазначає, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки позивачем не оспорюється факт порушення податкового законодавства, то відповідач цілком обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»-залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.