Ухвала суду № 27363958, 30.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7156/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Агропродінвест»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Агропродінвест»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Агропродінвест»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати неправомірними висновки акту № 53/22-5222-32849130 «Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Векта-Плюс», ТОВ «ТПК Холдинг»за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, складеного 07.03.2012 посадовими особами відповідача; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000582305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання про сплату 324099 грн. податку на додану вартість та 44634 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем, згідно пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Векта-Плюс», ТОВ «ТПК Холдинг»за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Векта-Плюс», ТОВ «ТПК Холдинг».

В ході перевірки відповідачем встановлено, що в провадженні CB ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, знаходиться кримінальна справа № 80-0251, порушена відносно директора ТОВ «Камелот Технолоджіс»ОСОБА_2, за ознаками складу злочину передбаченого ст.212 ч.3 КК України, a також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Векта-Плюс»за ст.205 ч.2 КК України.

Згідно даних матеріалів зазначеної кримінальної справи 07.04.2011 під нас проведення обшуку в офісному приміщенні за адресою м. Київ, проспект Червонозоряний, 119 в м. Києві виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності та печатки різних підприємств, в тому числі ТОВ «Векта-Плюс»та ТОВ «ТПК Холдинг», «факсимільє»підпису ОСОБА_3, який значився директором ТОВ «ТПК Холдинг».

Допитаний в якості свідків директор ТОВ «Векта-Плюс»-ОСОБА_4 та засновник і директор ТОВ «ТПК Холдинг»-ОСОБА_3, дали покази, що ніякого відношення до діяльності підприємств не мають, договорів від імені підприємств не укладали, роботи не виконували, товари не поставляли, податкову звітність не складали її не підписували та до ДПІ, за місцем реєстрації підприємств не подавали, печаткою підприємств не користувались і нікого на це не уповноважували.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «ТПК Холдинг»анульоване свідоцтво платника ПДВ 02.12.2011, остання декларація з ПДВ подана за лютий 2011 року кількість працюючих, згідно декларації з податку на доходи фізичних осіб - 1 чол., основні фонди, згідно декларації з податку на прибуток підприємства, відсутні; ТОВ «Векта-Плюс»- остання декларація з ПДВ подана за січень 2012 року, щодо кількості працюючих інформація відсутня.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Векта-Плюс»та ТОВ «ТПК Холдинг», здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Отже, що всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеними контрагентами, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

За результатами перевірки складено акт від 07.03.2012 № 53/22-522-32849130, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства України, а саме: пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.1., п. 198.2., п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на 324099,00 грн., в тому числі: за листопад 2010 року -24436,00 грн., за грудень 2010 року - 154089,00 грн., за січень 2011 року - 33606,00 грн., за лютий 2011 pоку - 99666,0 грн., за березень 2011 року -12302,00 грн.; п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 ст. 650 ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками ТОВ «Векта-Плюс», ТОВ «ТПК Холдинг».

Позивач заперечень до акту перевірки не подав.

На підставі акта перевірки від 07.03.2012 № 53/22-522-32849130, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 21.03.2012 № 0000582305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 324099,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 44634,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м.Києві, ДПС України. Рішенням ДПС у м. Києві від 03.04.2012 № 1864/10/12-114 скарга позивача була залишена без розгляду та повернута. Рішенням ДПС України від 18.05.2012 № 8567/6/10-2115 скарга позивача також була залишена без розгляду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, повністю виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що укладені між ним та ТОВ «Векта-Плюс», ТОВ «ТПК Холдинг»договори не є фіктивними, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією в матеріалах справи; акт перевірки є протиправним.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копії актів прийому-передачі транспортних послуг (а.с. 96-100), копії договорів (а.с. 101-106, 126), видаткові накладні (а.с. 107-114, 133-138), податкові накладні (а.с. 115-122, 127-133) , на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Векта-Плюс», ТОВ «ТПК Холдинг».

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Векта-Плюс»та ТОВ «ТПК Холдинг» здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ «Векта-Плюс»і ТОВ «ТПК Холдинг», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару) видані позивачу ТОВ «Векта-Плюс»та ТОВ «ТПК Холдинг» на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем відповідного товару у зазначеного контрагента та дають йому право на податковий кредит, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень -довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Агропродінвест»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.