Ухвала суду № 27363569, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7153/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого -судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Ганечко О.М.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ондулін Будівельні матеріали»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському м. Києва ДПС №00001312340 від 15 грудня 2011 року, №0001322304 від 15 грудня 2011 року та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському м. Києва ДПС №0000292340 від 20 березня 2012 року та №000302340 від 20 березня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 554/1-23-40-24588148 від 01 грудня 2011 року яким встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по податку на додану вартість на загальну суму 386 942, 00 грн., в тому числі за червень 2011 року - на суму 252 220, 00 грн., та за вересень 2011 року - на суму 134 722, 00 грн.; п. п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 290 053, 00 грн. (за третій квартал 2011 року).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001312340 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 386 942, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 96 736, 00 грн. та №0001322304 від 15 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 362 566, 00 грн., у тому числі за основним зобов'язанням у розмірі 290 053, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72 513, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За наслідком адміністративного оскарження ДПІ у Голосіївському районі м. Києві прийнято рішення № 860/10/12-114 від 28 лютого 2012 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №00001312340 від 15 грудня 2011 року в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 96 736, 00 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292340 від 20 березня 2012 року; скасовано податкове повідомлення-рішення №0001322304 від 15 грудня 2011 року в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 72 513, 00 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення №000302340 від 20 березня 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було те, що ТОВ «Реклама і маркетинг»для отримання вигідних умов по розміщенню рекламної компанії замовника ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали»на телебаченні звернулося до послуг ТОВ «КПТ МІГ»про що з останнім було укладено відповідні угоди, які відповідач вважає нікчемними в силу закону, оскільки здійснені без мети настання реальних наслідків. А тому і договори, укладені ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали»і ТОВ «Реклама і маркетинг»також є нікчемними в силу закону та не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, на думку відповідача, ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали»безпідставно віднесло до складу податкового кредиту з ПДВ вартість послуг по організації просування товарів ТОВ «Епіцентр К»на загальну суму 134 722, 15 грн., оскільки інформаційні, маркетингові послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому відсутні підстави для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів з висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2010 року позивач уклав з ТОВ «Реклама і маркетинг»договір №23/11/10 про надання рекламних послуг.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 якого Замовник (ЗАТ «Ондулін Будівельні Матеріали») доручає та оплачує, а Виконавець (ТОВ «Реклама і маркетинг») надає Рекламні послуги шляхом розміщення рекламних матеріалів Замовника в Ефірі Телеканалу відповідно до умов Договору та Додатків до цього Договору.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем, окрім самого договору та додатків до нього, надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), ефірні довідки телеканалів про розміщення реклами та податкові накладні.

Послуги за договором №23/11/10 від 23 листопада 2010 року надавалися безпосередньо ТОВ «Реклама і маркетинг», а ТОВ «КПТ МІГ»залучалося виключно для власних потреб і лише в частині визначення рейтингового часу в телеефірі.

Відповідно до інформації телеканалів «2+2», «1+1», «Сіті», «ТЕТ», «Україна»вбачається, що дані телеканали у період з 15 травня 2011 року по 30 червня 2011 року мали господарські взаємовідносини з ТОВ «Реклама і маркетинг», яке виступало рекламодавцем за відповідними договорами розповсюдження реклами. ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали»безпосередньо не виступало рекламодавцем, проте у зазначений період сповіщався відповідний рекламний ролик.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність і товарність договору №23/11/10 від 23 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали»та ТОВ «Реклама і маркетинг».

Колегія суддів також не погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставності віднесення складу податкового кредиту з ПДВ вартості послуг по організації просування товарів ТОВ «Епіцентр К»на загальну суму 134 722, 15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Епіцентр К»укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 657390.

Відповідно до п. 1.1 якого вбачається, що з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником (ТОВ «Ондулін Будівельні Матеріали») за договорами поставки між Замовником та Виконавцем («ТОВ «Епіцентр К»), Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Згідно до п. 1.2, 1.3 - предметом Договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України, які передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення продукції Замовника в місцях продажу; вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; організації та управління руху продукції до споживача; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Відповідно до п. п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України - маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Крім того, наказом Державної податкової служби України №123 від 15 лютого 2012 року затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, яким визначено, що рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Таким чином, відповідні послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, оскільки кінцевої метою їх надання є збільшення об'ємів продажу товару.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, виконання договору про надання послуг по організації просування товарів від 30 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Епіцентр К»підтверджується самим договором, актами приймання-передачі вказаних послуг, податковими накладними, договорами поставки продукції позивача.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, а доводи апелянта, що вищезазначені угоди є нікчемними безпідставні.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 листопада 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.