Ухвала суду № 27363235, 07.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6309/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собків Я.М.,При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гута-Скло»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гута-Скло»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гута-Скло»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Гута-Скло») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14 серпня 2011 року №0013851530/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 09 березня 2011 року №0000362304/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Гута-Скло»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 34 732,00 грн., в тому числі за основним платежем -27 785,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 947,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 16 лютого 2011 року №71/1-23-40-30520292 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гута-Скло»(код ЄДРПОУ 30520292) з питань дотримання правових відносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.»(далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: матеріали перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»свідчать про неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, для здійснення будь-якого виду діяльності; відповідно до бази облікових даних вказане підприємство не звітує, остання звітність подана за півріччя 2008 року з нульовими показниками; підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, згідно пояснень особи, яка значиться директором, ОСОБА_5, не має ніякого відношення до діяльності підприємства, а документи фінансово-господарської діяльності не підписував, нікого на це не уповноважував та не мав наміру здійснювати господарську діяльність підприємства таким чином, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має ознаки фіктивності.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 27 785,00 грн., в тому числі за: грудень 2008 року -2 759,00 грн., березень 2009 року -617,00 грн., червень 2009 року -1 791,00 грн., грудень 2009 року -22 618,00 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Гута-Скло»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ «Гута-Скло»(замовник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(підрядник) укладено наступні договори: від 15 грудня 2008 року №1-15/12/08; від 02 березня 2009 року №1-03/09-Р, від 01 листопада 2009 року №1-11/09-Р; від 01 червня 2009 року №1-06/09-Р, відповідно до яких підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь комплекс робіт, пов'язаних з поточним ремонтом об'єктів, здає у визначені договором строки замовнику, а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість, згідно умов договору, а також відшкодувати вартість матеріалів використаних підрядником для виконання цих робіт.

Згідно специфікації до зазначених договорів, довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних підрядних робіт, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виконало підрядні роботи, а саме: розбирання покриттів підлог, ґрунтування поверхонь, суцільне вирівнювання та улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами, ремонт підвісних стель, шпатлювання стін шпаклівкою, обклеювання стін шпалерами тощо, на загальну суму 166 712,40 грн.

ТОВ «С.Дж.Р.Груп"»виписало на адресу ТОВ «Гута-Скло»податкові накладні, датовані березнем, червнем та груднем 2009 року, на загальну суму 166 712,40 грн., в тому числі податок на додану вартість -27 785,40 грн.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ «Гута-Скло»перерахувало на рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірені періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В матеріалах справи знаходиться належним чином засвідчена копія постанови Печерського районного суду міста Києва 07 грудня 2011 року по справі №1-п-32/, якою задоволено подання старшого слідчого в ОВС першого відділу УРОВС ГСУ ДПС України Поліщука В.І. від 30 вересня 2011 року, ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, працюючого директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в»статті 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" та закрито провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину згідно частини другої статті 367 Кримінального кодексу України.

Постановою встановлено, що допитаний по справі директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зазначив, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та будь - яких осіб на це не уповноважував. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я за грошову винагороду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що громадянин України ОСОБА_5 не мав наміру здійснювати фінансово - господарську діяльність підприємства, не підписував документів бухгалтерського та податкового обліку та інших документів, що свідчать про фінансово - господарську діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Так як, при здійсненні ТОВ «С.Дж.Р.Груп»фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора Товариства, то первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підписані від імені ОСОБА_5 є згідно ст.234 ЦКУ фіктивним правочином. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п.48.3 ст.48 Податкового Кодексу: «податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків: підписи посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом». Також, згідно пп.48.5.1 п.48.5 ст.48 Податкового Кодексу: «Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку».

Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового Кодексу: «Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією».

Отже, податкові декларації і розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підписані від імені ОСОБА_5 -недійсні, а тому, податкові накладні ТОВ «С.Дж.Р.Груп»вважаються такими, що підписані не уповноваженою особою.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій в межах спірних правовідносин та питання придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, жодних доказів на підтвердження того, що позивачу належать будь-які приміщення, в яких проводились підрядні роботи та які в подальшому здавались в оренду в матеріалах справи немає, а також немає доказів того, яким чином ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виконувало ці підрядні роботи.

Крім того, як вбачається з Акта перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва від 14 жовтня 2010 року №823/23-10/3498/754 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року», в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, а також устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства.

Згідно пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні докази на спростування висновків акта перевірки, позивачем не надано доказів того, що у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»наявні складські приміщення, автомобільний чи будь-який інший транспорт, трудові ресурси та устаткування, необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства, а також відсутні докази того, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»залучало третіх осіб для виконання підрядних робіт.

Отже, позивачем не доведено факту здійснення та використання будівельних робіт придбаних у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в межах своєї господарської діяльності.

Враховуючи те, що податкові накладні ТОВ «С.Дж.Р.Груп»підписані від імені директора не уповноваженою особою всупереч вимогам Порядку заповнення податкової накладної та те, що позивачем не підтверджено факт використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»будівельних робіт, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Гута-Скло»неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як підтверджують матеріали справи, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Разом з тим, суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2009 року №09/48.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гута-Скло»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.