Ухвала суду № 27361734, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/59377/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року

у справі № 2а-6429/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»(далі -позивач, ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест») звернулось у травні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0001042303 та податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0001332303 ДПІ у Печерському районі м. Києва про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Відповідач своїх заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельне Управління 26» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірок складені акти перевірок від 13.02.2012 року № 54/23-3/340447146 та від 01.02.2012 року № 39/23-3/34047146.

Згідно з висновками, викладеними в актах перевірки, ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» порушило вимоги п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у відповідних перевіряємих періодах на 2 973 919, 00 гривень та на 200 000,00 гривень.

Висновки Акту перевірки від 01.02.2012 року № 39/23-3/34047146 та Акту перевірки за № 54/23-3/34047146 від 13.02.2012 року відповідач обґрунтовує перевіркою ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва місцезнаходження ТОВ «Будівельне Управління 26» та поясненнями гр. ОСОБА_1

Так, в актах перевірок вказується на те, що ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»неправомірно включило до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2 973 919,00 гривень та в сумі 200 000,00 гривень за рахунок отриманих від ТОВ «Будівельне Управління 26» податкових накладних у липні 2011 року та серпні 2011 року.

Вказані висновки відповідача обґрунтовуються тим, що ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва отримало пояснення у директора ТОВ «Будівельне Управління 26» ОСОБА_1 про те, що до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення останній не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Будівельне Управління 26» не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій і, тому, податкові накладні, що складені ТОВ «Будівельне Управління 26», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» суми ПДВ 2 973 919,00 гривень та 200 000,00 гривень.

На підставі висновків, викладених у актах перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»винесено податкове повідомлення-рішення № 0001042303 від 14.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 200 000,00 гривень і нараховано штрафні санкції в сумі 50 000,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0001332303 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 2 973 919,00 гривень і нараховано штрафні санкції в сумі 743 480,00 гривень за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що оскільки директор ТОВ «Будівельне управління 26»не складав та не підписував жодних документів від імені товариства та нікого на це не уповноважував, ніяких розрахунків від ТОВ «Будівельне Управління 26»з іншими суб'єктами господарювання України не здійснював, то укладений між ТОВ «УКРСІ»та ТОВ «Будівельне управління 26»правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України) та відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 вказаного кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Що господарські операції позивача з ТОВ «Будівельне управління 26»не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Перевіркою не було встановлено факту отримання товарів від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Дані документи відсутні в матеріалах справи, натомість, останніми підтверджується та обставина, що у ТОВ «Будівельне управління 26» не має власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих осіб на підприємстві складає 1 особу. Таким чином, оскільки обсяги та характер договору підряду від 11.08.2011 року № 108-11 є значними, а відсутність приміщення та чисельність працюючих становить 1 особу, то реальність виконання умов даного договору є досить сумнівною та в апріорі неможливою. Крім того, суди зазначили, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним самі по собі не свідчать про реальність вчинення відповідної операції.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із такими висновками, оскільки суди попередніх інстанцій передчасно визначились про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до позивача виключно із посиланням на те, що укладений між ТОВ «УКРСІ»та ТОВ «Будівельне управління 26»правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину та на те, що господарські операції позивача з ТОВ «Будівельне управління 26»не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а відтак дійшли передчасного висновку щодо необхідності відмови у задоволені позову.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, допитом свідків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Оскільки судами попередніх інстанцій в повній мірі не були з'ясовані усі обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог частини 4 та 5 статті 11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених статтею 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»-задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 2а-6429/12/2670 -скасувати.

Справу № 2а-6429/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько