Ухвала суду № 27361730, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К-27123/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (далі -ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010

у справі № 2-а-4951/09

за позовом державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Підприємство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2008 № 0003432300/0, № 0003442300/0, № 0003452300/0, № 0003462300/0, № 0003472300/0, № 0003482300/0 та № 0003492300/0.

Постановою названого суду від 25.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010, позов задоволено повністю. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили, зокрема, з того, що за умови реальності господарських операцій, за наслідками яких позивачем було сформовано від'ємне значення ПДВ, результати зустрічних перевірок постачальників Підприємства по ланцюгу не впливають на його право на отримання бюджетного відшкодування.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про придбання позивачем послуг через посередників у фіктивних підприємств, що не сплатили відповідні суми ПДВ до бюджету, а також про включення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ поза межами попереднього звітного періоду.

Переглянувши судові рішення у межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ невиїзної позапланової перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за періоди з лютого по жовтень 2007 року, оформленої актом від 14.05.2008 № 96/53/23-0/00992160, податковим органом було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачеві було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у загальній сумі 185 136 грн. Свою правову позицію, покладену в основу цих актів індивідуальної дії, контролюючи й орган мотивує тим, що від'ємне значення ПДВ у перевірених періодах виникло у позивача внаслідок поставки йому послуг із заготівлі та навантаження деревини приватними підприємствами «Кальян»та «Лістфорестгруп», які, будучи посередниками, придбали зазначені послуги у виконавців (приватних підприємств «Елбі»та «А.С.Т.») з ознаками фіктивності.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено; реальність виконання операцій з поставки послуг позивачеві приватними підприємствами «Кальян»та «Лістфорестгруп»та факт їх оплати позивачем підтверджується договорами підряду, актами приймання-передачі виконаних робіт, банківськими виписками.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини постачальників позивача (приватних підприємств «Кальян»та «Лістфорестгруп») з їх контрагентами (зокрема, з приватними підприємствами «Елбі»та «А.С.Т.») не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками (приватними підприємствами «Кальян»та «Лістфорестгруп»).

Крім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а тому несплата ними податкових зобов'язань до бюджету не є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди покупця.

Суди обґрунтовано спростували і здійснене податковим органом тлумачення терміну «попередній період»у розумінні підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, за висновком ДПІ, попереднім періодом є лише той період, який безпосередньо передує звітному. Однак таке розуміння цієї норми Закону не відповідає її змісту, виходячи з якого попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який безпосередньо передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01.01.2008 редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 названого Закону, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, правові підстави для обмеження суми бюджетного відшкодування, сформованої за правилами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сумою податкового кредиту, сплаченою постачальникам лише у попередньому звітному періоді, який безпосередньо передує звітному, відсутні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів щодо незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 у справі № 2-а-4951/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько