Ухвала суду № 27361711, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/3952/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Примтекс" (далі -ПП "Примтекс")

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010

у справі № 2-а-494/09/2170

за позовом ПП "Примтекс"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -ДПІ)

про визнання нечинним акта індивідуальної дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 16.12.2008 № 0006302301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010, у позові відмовлено з посиланням на безтоварний характер операцій з поставки позивачеві маркетингових послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ПП «Примтекс»просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення даного позову.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ПП «Примтекс»з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 405 300 грн. (у тому числі 289 500 грн. за основним платежем та 115 800 грн. за штрафними санкціями), було прийнято за наслідками проведення ДПІ планової виїзної перевірки ПП «Примтекс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, оформленої актом від 05.12.2008 № 3682/23-5/30768411. Правова позиція податкового органу, покладена в основу цього донарахування, полягає у тому, що у перевіреному періоді до витрат, які враховуються під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, позивач незаконно відніс вартість маркетингових послуг у сумі 1 158 000 грн., нібито наданих йому суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1) в рамках виконання договору від 02.04.2007 № 06/04/7. У висновку про безпідставність формування даних податкового обліку за цими операціями податковий орган виходив з того, що спірні послуги фактично надані не були, позаяк з постачальниками, зазначеними у звіті СПД ОСОБА_1, позивач вже перебував у договірних правовідносин до моменту укладення цього договору.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що право на зменшення бази та об'єкта оподаткування податковим на прибуток за рахунок сформованих валових витрат виникає у платника за умови реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з ціллю отримання економічного ефекту.

І хоча податкове законодавство не містить положень, що дозволяють податковому органу оцінювати понесені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності, втім зв'язок витрат з господарської діяльністю платника (як критерій для їх відображення у податковому обліку платника) передбачає економічну обґрунтованість таких витрат.

У розглядуваному випадку суди за результатами дослідження наявних у справі доказів встановили, що фактичним результатом поставки позивачеві спірних маркетингових послуг стало надання виконавцем (СПД ОСОБА_1) переліку вже існуючих постачальників Підприємства, що, по-перше, свідчить про невідповідність витрат на оплату цих послуг критерію економічної обґрунтованості, а по-друге, спростовує факт поставки цих послуг взагалі. До того ж, суди з огляду на неспіврозмірність витрат Підприємства на оплату спірних маркетингових послуг з доходом позивача дійшли висновку, що метою укладення названого договору було виключно створення наслідків у податковому обліку Підприємства для зменшення податкового навантаження та податкової економії.

А відтак суди цілком обґрунтовано погодилися з висновком ДПІ про незаконність врахування позивачем витрат на оплату цих послуг під час визначення бази та об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Примтекс" відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010 у справі № 2-а-494/09/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько