Ухвала суду № 27361771, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К-13418/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010

у справі № 2-а-12053/09/0570

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів та свердловин»дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Спецшахтобуріння»

до Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Торезі від 26.06.2009 № 0002321510/0 та № 0002311510/0.

ДПІ у м. Торезі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7, п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 10.06.2009 № 481/15-0/00180338, про порушення ним п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону України, що полягало у порушенні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Податкова інспекція визначала кількість прострочених днів сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи з дати його погашення, яке, на думку податкової інспекції, відбулося шляхом перерахування позивачем коштів відповідним платіжним дорученням, здійсненим у рахунок сплати податкового зобов'язання із земельного податку за інший визначений позивачем період.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у податкової інспекції правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачений позивачем земельних податок за інший період, ніж визначений позивачем.

З положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) випливає, що розмір штрафу визначається в залежності від кількості прострочених календарних днів та обчислюється від погашеної суми податкового боргу.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків правила погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення позивачем інших зобов'язань, є помилковим.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло