Ухвала суду № 27361526, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/44625/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року

у справі № 0670/6316/11

за позовом Дочірнього підприємства «Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Вайдман Малин Ізоляційні Компоненти»(далі -позивач, ДП «ВМІК») звернулось у червні 2011 до суду з адміністративним позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Малинська МДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року, позов задоволено: Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малинському районі від 31 грудня 2010 року № 0001492340/0, № 0001502340/0, № 0000052201/0 та податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0001492340/1, № 0001502340/1, № 0000052201/1.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Малинському районі проведено планову виїзну перевірку ДП «ВМІК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої був складений Акт від 24.12.2010 року № 203/23-10/32002742.

На підставі висновків акту, ДПІ у Малинському районі 31.12.2010 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001492340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 196 813,00 гривень; № 0001502340/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 359,00 гривень; № 0000052201/0 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 227 733,00 гривні, з яких 75 911,00 гривень -основний платіж, 151 822,00 гривні -штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «ВМІК» розпочало процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням про результати розгляду скарги № 6036/Т-С/25-009 від 21.03.2011 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а Малинської МДПІ, яка є правонаступником ДПІ у Малинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року за № 0001492340/1, № 0001502340/1, № 0000052201/1.

Позивач направив повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 10273/6/25-0115 від 12.06.2011 року, скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали викладені у акті перевірки порушення податкового законодавства, а саме було виявлено: порушення пп. 7.7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 196 813,00 гривень;порушення пп. 7.7.3, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 120 359,00 гривень; порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на доходи нерезидента в сумі 75 911,00 гривень, у тому числі: 2009 рік на суму 46 151,00 гривня; 1 півріччя 2010 року на суму 29 760,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0001492340/0 (від 21 березня 2011 року № 0001492340/1).

Фактичною підставою для зменшення ДП «ВМІК» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 196 813,00 гривень став висновок податкового органу про те, що в бюджетному відшкодуванні за березень 2010 року підприємство заявило до бюджетного відшкодування суми із сформованого від'ємного значення за серпень, вересень, жовтень 2009 року, які вже брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування. Тобто у підприємства за вказаний період був відсутній залишок від'ємного значення, який можна заявити до бюджетного відшкодування.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин,встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цього Закону визначено, що в разі, коли в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.2 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, а саме за серпень 2009 року в сумі 342 грн., за вересень 2009 року в сумі 184 690 грн., за жовтень 2009 року в сумі 11 781 грн. у ДП «ВМІК» був відсутній.

Матеріалами справи, а саме податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року та довідками щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (т. 1 а.с. 118, т. 2 а.с. 103-118) підтверджується, що позивачем не було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки платником податку заявлена в березні 2010 року сума бюджетного відшкодування із сформованого від'ємного значення за серпень 2009 року в сумі 342 грн., за вересень 2009 року в сумі 184 690 грн., за жовтень 2009 року в сумі 11 781 грн. яка не приймала участі у бюджетному відшкодуванні, і декларувалася підприємством у відповідності до приписів підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли правильного висновку про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 196 813,00 гривень оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 31 грудня 2010 року № 0001492340/0 (від 21 березня 2011 року № 0001492340/1), оскільки перевіркою, на підставі якої були прийняті ці податкові повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0001502340/0 (від 21 березня 2011 року № 0001502340/1) про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 359,00 гривень.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ДП «ВМІК» не в повній мірі відобразило із залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (лютий 2010 року), заявлену суму бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року в розмірі 120 359,00 гривень. Тобто, на думку відповідача, вказана сума заниження бюджетного відшкодування не може в подальшому бути заявленою підприємством до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів, а має бути врахована у зменшення рядка 26 податкової декларації з ПДВ, шляхом відображення платником в рядку 23.4 податкової декларації наступного податкового періоду за знаком «-».

Суди попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, правомірно не погодилися з таким висновком податкового органу, оскільки він спростовується довідкою ДПІ у Малинському районі від 25.11.2010 року (т. 1 а.с. 226-233) про результати позапланової виїзної перевірки ДП «ВМІК» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 року по 31.05.2010 року, якою підтверджено правомірність бюджетного відшкодування за спірний період.

Крім того, в грудні 2010 року на рахунок позивача було перераховано бюджетне відшкодування з ПДВ, яке містило в собі 120 359, 00 гривень від'ємного значення за лютий 2010 року (т. 2 а.с. 1).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 31 грудня 2010 року № 0001502340/0 (від 21 березня 2011 року № 0001502340/1) є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0000052201/0 ( від 21 березня 2011 року № 0000052201/1) про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 227 733,00 гривні, з яких: 75 911,00 гривень -основний платіж, 151 822,00 гривні -штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що оскільки умовами угоди про надання послуг від 01.01.2009 року, укладених між позивачем та нерезидентом компанією «Weidmann Infra AG» (Швейцарія), було передбачено заборону замовнику (особі, яка отримала програмний продукт у користування) передавати або іншим способом відчужувати отриманий у користування програмний продукт, то платежі, отримані позивачем як винагорода за таке користування, підпадають під визначення поняття «роялті»у розумінні п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже вони є об'єктом оподаткування згідно з п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Така виплата без утримання податку призвела до заниження податку з доходу нерезидента компанії «Weidmann Infra AG» (Швейцарія) у сумі 75 911,00 гривень.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п. п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п. 13.1. ст. 13 вказаного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті.

Відповідно до пункту 1.30. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті -платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Тобто, як вбачається із змісту вказаної норми, роялті це винагорода за користування будь-яким авторським правом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли правильного висновку, що оплата ДП «ВМІК»послуг компанії «Weidmann Infra AG» (Швейцарія) за угодою від 01.01.2009 року не підпадає під наведене визначення терміну «роялті», оскільки вказаний договір не передбачає користування позивачем будь-яким авторським правом або отримання позивачем права на користування будь-яким авторським правом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 0670/6316/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько