Ухвала суду № 27361505, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/6453/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андреал" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андреал" (далі -ТОВ "Андреал") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси (далі -ДПІ у Київському районі м. Одеси) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року позов ТОВ "Андреал" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Київському районі м. Одеси подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Андреал" у задоволені позову.

ТОВ "Андреал" надало письмові пояснення до справи.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Андреал»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.11.2003 року. На податковий облік взято 21.11.2003 року.

Відповідачем з 31.03.2009 року по 01.04.2009 року була здійснена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Андреал»з питань правових відносин з ПП «Будівельна біржа»за період: лютий, травень, червень, серпень, грудень 2007 року, січень 2008 року, про що 01.04.2009 року був складений акт №1030/23-02/58/32700884.

Позивачем були надані заперечення до акту перевірки, після розгляду яких, ДПІ повідомило позивача листом №7654 від 10.04.2009 року про залишення без змін результатів невиїзної документальної перевірки.

13 квітня 2009 року ДПІ на підставі акту від 01.04.2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0001062301/0 від 13.04.2009 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115.697,11 грн.

Дане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку в ДПІ у Київському районі м. Одеси 23.04.2009 року. За наслідками розгляду первинної скарги відповідач прийняв рішення №10267/25-007 про результати розгляду первинної скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення від 13.04.2009 року №0001062301/0, скарга директора ТОВ без задоволення, крім того, збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 5.106,34 грн., про що прийняті податкові повідомлення-рішення №0001062301/1 від 20.05.2009 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115.697,11 гривень та №0001352301/0/1 від 20.05.2009 року, за яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5106,34 гривень.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА Одеської області та ДПА України. Скарги позивача залишені без задоволення. За результатами розгляду повторних скарг ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення №0001062301/2 від 19.06.2009 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115697,11 гривень, та №0001352301/2/1 від 24.06.2009 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5.106,34 гривень.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (далі - Закон України «Про ПДВ»).

П.1.3 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»зазначено, що платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

П. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»визначено поняття бюджетного відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В силу п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій вірно досліджено, що а самому акті перевірки від 01.04.2009 року перевіряючи не спростовують того факту, що ТОВ «Андреал»у перевіряємий період здійснило операції по придбанню товару у ПП «Будівельна біржа»та суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Будівельна біржа», включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Зазначені податкові накладні повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», що не заперечується в акті перевірки. Відповідно до п.п 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку - поставщиком товарів (послуг) на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «Андреал»з ПП «Будівельна біржа».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров