Ухвала суду № 27361280, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/87574/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Малярчука Ю.Б., відповідача:Плахотничого Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 р.

у справі № 2а-17821/10/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнья компанія «Укргазвидобування»Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі -позивач, ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України») звернулася до суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Карлівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2011 р. (суддя -О.В. Кротюк), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.А. Твердохліб, судді: Н.М. Троян, Н.П. Бужак) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції від 15.04.2010 р. № 0000051502/0; від 15.04.2010 р. № 0000071502/0; від 30.06.2010 р. № 0000051502/1; від 30.06.2010 р. № 0000071502/1; від 17.09.2010 р. № 0000051502/2; від 17.09.2010 р. № 0000071502/2; від 10.12.2010 р. № 0000051502/3; від 10.12.2010 р. № 0000071502/3; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1,14 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмовлених позовних вимог, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат за жовтень -листопад 2008 р. та листопад -грудень 2009 р., за результатами якої 30.03.2010 р. складено акт № 114/1502/30019775 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), що виразилося у несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за нафту та газовий конденсат.

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.04.2010 р. №0000051502/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні на суму 22 541,34 грн.; від 15.04.2010 р. № 0000061502/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% з рентної плати за нафту, що видобувається в України на суму 105 478,70 грн.; від15.04.2010 р. № 0000071502/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 % з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 15 785,88 грн.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, просив визнати вказані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки, на його думку, наведений Закон не визначає рентну плату за видобутий природний газ і газовий конденсат як податок або збір (обов'язкий платіж), а тому вважає нарахування штрафних санкцій за цим Законом неправомірним.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог зважаючи на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 цього ж Закону податкове зобов'язання визначено, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Статтею 1 Закону України від 05.02.2004 р. № 1456-IV «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат визначено як загальнодержавні обов'язкові платежі, які сплачуються з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих у межах території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язкий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом 9 статті 14 Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування»(надалі -Закон України «Про систему оподаткування») (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) рентні платежі віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат належить до загальнодержавних податків і зборів та сплачується у порядку, встановленому Законом.

За змістом підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог за фактом сплати позивачем самостійно узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за природний газ і газовий конденсат із порушенням граничного строку, визначеного підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 р. у справі № 2а-17821/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.