Постанова № 27361007, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/90155/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р.

у справі № 2а-6485/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсними податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»(надалі -позивач, ТОВ «Поллі-Сервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі -відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання недійсними податкових вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2011 р. (суддя -І.В. Смолій), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Л.В. Белова, судді: Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма) у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 12.05.2009 р. за позивачем рахувався податковий борг з податку на додану вартість у сумі 696 963,55 грн., у зв'язку з чим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесла першу податкову вимогу від 12.05.2009 р. № 1/1145, якою визначено ТОВ «Поллі-Сервіс»суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 696 063,55 грн. та другу податкову вимогу від 06.07.2009 р. № 2/1527, якою визначено останньому суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 866 758,58 грн.

Вказана сума боргу з податку на додану вартість виникла у зв'язку із неприйняттям податковим органом як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за липень 2008 р.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що, на час розгляду справи по суті, за позивачем не рахувалася заборгованість по вищезгаданих податкових вимогах, а самі вимоги є відкликаними, у відповідності до статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

З огляду на викладене, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсними першої податкової вимоги від 12.05.2009 р. № 1/1145 та другої податкової вимоги від 02.06.2009 р. №2\1527.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»перша податкова вимога надсилається - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Як встановлено судами, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-2189/09/2670 за позовом ТОВ «Поллі-Сервіс»до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії, податковий орган зобов'язано прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 р. як податкову звітність.

З матеріалів справи вбачається, що податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 р. позивач подав 18.08.2008 р., тобто з додержанням строків на її подання.

Станом на березень 2009 р. ТОВ «Поллі-Сервіс»мало переплату з податку на додану вартість у сумі 909 384,70 грн., за рахунок якої погашено узгодженні податкові зобов'язання за квітень 2009 р. у сумі 748 944,00 грн.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у випадках, визначених підпунктом «а»підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З аналізу викладених норм вбачається, що однією з підстав відкликання податкової вимоги є самостійне погашення платником податку суми податкового боргу. Тобто, вказана підстава відкликання податкової вимоги нерозривно пов'язана з наявністю самостійно сплаченого податково боргу.

Як зазначалось вище, у позивача станом на березень 2009 р. рахувалася виключно переплати з податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 748 944,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що підстав вважати оскаржувані податкові вимоги відкликаними у силу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у судів попередніх інстанцій не було, оскільки податкового боргу, як такого, за товариством не рахувалося.

А відтак, суд касаційної інстанції вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсними першої податкової вимоги від 12.05.2009 р. № 1/1145 та другої податкової вимоги від 02.06.2009 р. №2\1527, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. у справі № 2а-6485/09/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати недійсними першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 12.05.2009 р. № 1/1145 та другу податкову вимогу від 02.06.2009 р. №2\1527.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс»(п/р 26008349 у АТ «Комерційний Індустріальний Банк»м. Київ, МФО 322540, ЄДРПОУ 32912338 або на будь-який інший його рахунок в установі банку) судові витрати: судовий збір у розмірі 24,86 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.