Ухвала суду № 27360999, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К-52570/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:Кеміня В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 21.05.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 р.

у справі № 34/34а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» (надалі -позивач, ВАТ «Донбасенерго») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі -відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька), за участю прокуратури Куйбишевського району м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Господарського суду Донецької області від 21.05.2009 р. (суддя -Л.В. Ушенко), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Р.Ф. Ханова, судді: Т.П. Бадахова, Л.А. Василенко) позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Горлівка від 21.01.2004 р. № 0000082331/3 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 431 133,34 грн. та штрафної санкції по підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у сумі 2 162 836,00 грн., по підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у сумі 2 155 665,67 грн.; у іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення повторної судової експертизи у сумі 3 128,00 грн.; стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»з Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у сумі 70,55 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 97,94 грн. та витрат на проведення судової експертизи у сумі 6 665,34 грн.; в іншій частині судові витрати у справі покладено на позивача.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті частково з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, та відмовити у їх задоволенні.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 31.12.2002 р., за результатами якої 25.06.2003 р. складено акт № 86/23-211-2/23343582 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму 21 556 656,00 грн., у т.ч. 4 311 331,34 грн. -податок на додану вартість. Такий висновок податковим органом зроблено на підставі того, що позивач здійснював авансові платежі нерезидентам України за роботи та послуги по реконструкції 4 блоку Старобешівської ТЕС.

В акті зазначено, що підприємством у періоді, що перевірялося, зайво включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 153 166,15 грн. за квітень, червень, жовтень, листопад, грудень 2002 р. Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку податковим органом було встановлено, що Старобешівською ТЕС не збільшувалась балансова вартість основних фондів на суму коштів, які перераховані ВАТ «Донбасенерго»по розпорядженню виконавця (підрядника -корпорації rgy Lentjes AG», Німеччина) у вигляді авансів за роботи та послуги по реконструкції 4 блоку Старобешівської ТЕС юридичним особам (субпідрядникам urgy Lentjes AG», Німеччина), з якими у ВАТ «Донбасенерго»та Старобешівською ТЕС відсутні договірні відносини.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2004 р. №0000082331/3, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 480 040,00 грн. на підставі підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункт 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1, 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.5.2, 7.5.4 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та застосовано штрафні санкції у на загальну суму 4 902 856,00 грн. відповідно до підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.04.2000 р. між позивачем (Замовник) та корпорацією Lentjes AG»(Німеччина) (Підрядник) укладено контрактні угоди у межах проведення реконструкції 4 блоку Старобешівської ТЕС про передачу об'єктів «під ключ», а саме котла (Лот 1), «Сушилки шламів»(Лот 2).

Умовами контракту передбачалося, що корпорація визнана переможцем тендеру по Лоту 1 «Котел»та є генеральним підрядником по виконанню усіх робіт «під ключ», а саме: проектування, постачання частин для котла і допоміжного обладнання для використання з котлом, монтаж, пуск в експлуатацію котла та зв'язані з цим послуги та роботи по котлу з циркулюючим киплячим шаром. Підрядник, за умовами того ж контракту, зобов'язався виконати роботи у строки та на умовах, передбачених у контракті, а також взяв на себе функції координуючої сторони з питань реалізації Лоту 2.

Крім того, 08.11.2000 р. позивач уклав контракт з фірмою m Power Envirinmental Systens AB»(Швеція) про будівництво та передачу «під ключ»пилоуловлювача (Лот №3).

Фінансування реконструкції 4 блоку Старобешівської ТЕС здійснювалось за рахунок коштів ЄБРР (90%) і частково (10%) за рахунок коштів ВАТ «Донбасенерго».

З метою реалізації проекту реконструкції Старобешівської ТЕС 11.12.1996 р. між позивачем та Європейським банком реконструкції та розвитку (надалі ЄБРР) під гарантію Держави в особі Кабінету Міністрів України, укладена кредитна угода на суму 113 220 000,00 дол. США.

Гарантійна угода між Україною та ЄБРР від 11.12.1996 р. ратифікована постановою Верховної Ради України від 03.04.1997 р. №174/97. Проектом реконструкції була передбачена заміна застарілого пиловловлювального котлоагрегату ТП-180 на котел, який працює по технології спалювання низькосортного твердого палива (шламів) у циркулюючому киплячому стані. За результатами реалізації вказаного проекту повинен був розпочати роботу новий екологічно чистий енергоблок.

06.02.2002 р. до кредитної угоди внесено доповнення, у тому числі щодо зміни валюти, наданого кредиту та його суми, а саме кредит був наданий у ЄВРО у сумі еквівалентній 131 102 362,00 грн.

За контрактними угодами від 13.04.2000 р., укладеними позивачем з підрядником -корпорацією Lentjes AG»(Німеччина) сплачено з коштів кредиту: за Лотом № 1 «Котел»7 493 513,20 Євро, за Лотом № 2 «Сушилка шлаків»-2 958 342,46 Євро.

За Лотом 3 «Пиловловлювач»у рамках проекту модернізації Старобешівської ТЕС по контракту від 18.11.2000 р. між ВАТ «Донбасенерго»та фірмою M Power Environmental System AB»(Швеція) позивачем сплачено 283 500 дол. США з коштів кредиту на підставі виставленого рахунку.

Фактично корпорацією було виставлено рахунків за Лотом № 1 на суму 10 391 380,94 Євро, за Лотом № 2 на суму 5 562 051,06 Євро.

Відповідач вважає, що відповідно до підпункту 7.3.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у позивача виникли податкові зобов'язання у сумі 4 311 331,34 грн. за імпортування робіт, оскільки у періоді, що перевірявся, Замовник отримав рахунки, які відповідно до контракту підтверджували факт виконаних робіт.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки податкового органу помилковими, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що проаналізувавши зміст контрактних угод, Гарантійної угоди між Україною та ЄБРР щодо проекту реконструкції Старобешівської ТЕС від 11.12.1996 р., Кредитної угоди між ЄБРР та ВАТ «Донбасенерго»від 11.12.1996 р. та доповнень до неї, суди дійшли висновку, що придбання позивачем обладнання Лот №1 «Котел», Лот №2 «Сушилка шлаків»та Лот №3 «Пилоуловлювач»є придбанням відповідного товару (матеріального активу) як єдиного цілого, а не отримання позивачем послуг (робіт) від нерезидента на території України (імпортування робіт (послуг) у розумні податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, контрактом від 13.04.2000 р., укладеним з корпорацією Lentjes», передбачалось одержання устаткування -«Котел»як об'єкту основних засобів «під ключ», який буде закінченим пристроєм лише за всіма пристосуваннями і приладами до нього, та який виконуватиме певну роботу лише у складі комплексу, а не самостійно. Пунктом 12.2 контракту розділу «Платежі»визначено, що «ніякі платежі, зроблені Замовником у зв'язку з Контрактом, не можуть вважатися прийманням Замовником устаткування або будь-якої його частини».

Враховуючи встановлені обставини справи та приписи підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано стверджували, що придбання товариством котла, який складається з різних частин, що поставляються і допоміжного устаткування вважається придбанням певного товару (матеріального активу) як єдиного цілого, а не отримання певних послуг, і тому оподаткуванню підлягали товари, а не послуги, виконані роботи. Тобто, все що поставлялося, монтувалося, проводилося для певного кінцевого результату - виготовлення Котла, який визначений як товар. Тому, авансові поточні платежі не були підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Горлівка від 21.01.2004 р. № 0000082331/3 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 431 133,34 грн. та штрафної санкції по підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у сумі 2 162 836,00 грн., по підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у сумі 2 155 665,67 грн.

Інших порушень, на які немає посилання у касаційній скарзі, колегією суддів Вищого адміністративного суду України не виявлено.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 21.05.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 р. у справі № 34/34а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.