Ухвала суду № 27360713, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-32102/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенко М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санреста"

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року

по справі №2а-6668/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Дніпровському районі м.Києва)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санреста", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світавто-Плюс" (надалі -ТОВ "Санреста", ТОВ "Світавто-Плюс")

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

встановив:

У червні 2009р. ДПІ у Дніпровському районі м.Києва звернулась до суду з позовом до ТОВ «Санреста», ТОВ «Світавто-плюс»про стягнення коштів, одержаних за нікчемною угодою.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.01.2010р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Санреста" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ«Санреста»з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Світавто-Плюс»за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт №583/23-200-36136164 від 21.05.2009р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008р. у розмірі 57178грн. та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад, грудень 2008р. у розмірі 45742,66грн.

Підставою для висновку позивача про завищення валових витрат стала встановлена ним нікчемність договору №ТО-285/ПР-1 від 31.10.2008р. у зв'язку з тим, що первинні документи зі сторони ТОВ «Санреста»підписувались невідомою особою від імені померлого на момент писання директора товариства ОСОБА_1, на підставі чого позивач зробив висновок, що підприємницька діяльність ТОВ «Санреста»проводилась невстановленими особами з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів, а також з метою неправомірного завищення суми податкового кредиту ТОВ «Світавто-Плюс».

На підставі зазначеного акта позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000362322/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 67115грн., з яких 21372,00грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000372322/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 62896грн., з яких 5718грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, що 31.10.2008р. між ТОВ «Світавто-Плюс»в особі директора Куланіна Г.Г. та ТОВ «Санреста»в особі директора Вірніка І.М. був укладений договір №ТО-285/ПР-1, за яким ТОВ «Світавто-Плюс»на себе зобов'язання надати послуги та виконати роботи для ТОВ «Санреста»щодо консультацій та технічного обслуговування обладнання, а ТОВ «Санреста»зобов'язалось здійснювати оплату вказаних послуг та робіт на умовах і в порядку, викладених в договорі.

Протягом листопада-грудня 2008р. ТОВ «Санреста»оплатило ТОВ «Світавто-Плюс»надані послуги та виконані роботи відповідно до умов вищезазначеного договору на загальну суму 274455,95грн.

Оплата здійснювалась на підставі вказаного договору та рахунків №0412/09 від 04.12.2008р, №1411/10 від 14.11.2008р., №511/08 від 05.11.2008р.

У зв'язку з наданням відповідних послуг та виконанням робіт ТОВ «Світавто-Плюс»виписало ТОВ«Санреста»податкові накладні №4471 від 28.11.2008р; №4473 від 28.11.2008р; №4472 від 28.11.2008р.; №4512 від 05.12.2008р. на суму 274455,95грн. (в т. ч. ПДВ - 45742,66грн.).

На підтвердження факту виконання оскаржуваного договору шляхом надання послуг та виконання робіт ТОВ «Світавто-Плюс»та ТОВ «Санреста»підписали відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Вищевказані документи, якими оформлювались господарські операції з виконання робіт та надання послуг, скріплені підписом директора ТОВ «Санреста»ОСОБА_1

Разом з тим, судами встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., про що до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 12.11.2008р. внесено відповідний запис, що підтверджується актовим записом про смерть №221836 від 12.11.2008р. та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00001586002 від 27.10.2009р.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які є єдиними доказами реального надання послуг та виконання робіт ТОВ «Санреста», підписані невідомою особою від імені померлого на момент писання директора ТОВ «Санреста»ОСОБА_1, то вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не приймаються до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу.

При цьому судами встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м.Києва при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Світавто-Плюс»в дохід держави коштів, одержаних за Договором №ТО-285/ПР-1 від 31.10.2008р., вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санреста" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко