Ухвала суду № 27360683, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К-43622/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Леоненко Г.М., відповідача:Тур Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р.

у справі № 9/215/5018 (9/215)

за позовом Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький міськмолокозавод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький міськмолокозавод» (надалі -позивач, ВАТ «Кременчуцький міськмолокозавод») звернулося з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі-відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.01.2009 р. (суддя -О.В. Ківшик) позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук від 31.07.2007 р. № 0003091702/0/1643; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кременчуцький міськмолокозавод»судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.В. Шевцова, судді: Є.В. М'ягкий, Я.М. Макаренко) скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р., а рішення суду першої інстанції -залишити в силі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої 19.07.2007 р. складено акт № 439/23-210/00446782 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 та підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.10.1, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 251 891,24 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007 р. № 0003091702/0/1643, яким визначено товариству суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 3 755 673,72 грн., у т.ч. 1 251 891,24 грн. -основного платежу та 2 503 782,48 -штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Господарським судом Полтавської області при вирішенні даної справи не враховано, що відсутність у підприємства позивача довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агенту без утримання податку, передбачених підпунктом 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», форма яких затверджена Порядком видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1063 (надалі Порядок), призвело до порушення судом приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та неправильного вирішення справи, у частині скасування податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання у розмірі 1 250 425,17 грн. та відповідних штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем приписів підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Також, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції допустив порушення приписів статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зазначивши, що донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 466,07 грн. через наявність помилки в ідентифікаційному коді особи, було необґрунтованим.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

При цьому дохід з джерелом його походження з України згідно з підпункту «ї»пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пункту 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

На підставі пункту 17.2 «а»статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є для оподатковуваних доходів з джерел їх походження з України - податковий агент.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як встановлено судами, позивач у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. на підставі приймальних квитанцій здійснював закупівлю сільськогосподарської продукції (зокрема, молока) у фізичних осіб, виплачуючи останнім винагороду за реалізовану продукцію.

Під час розгляду даної справи сторони визнали як факти закупівлі позивачем сільськогосподарської продукції (молока) у фізичних осіб, так і факти їх оплати, що підтверджується наявними у справі первинними документами.

Відповідач вважає, що відсутність у позивача довідки від органів місцевого самоврядування про підтвердження наявності у фізичних осіб великої рогатої худоби зобов'язувала товариство оподатковувати суми коштів, які отримувалися заготовлювачами для придбання молока у фізичних осіб та кошти виплачені за отримане молоко.

Проте, відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(у редакції, яка діяла до 02.03.2006 р.), до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Законом України від 09.02.2006 р. № 3424-IV «Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції»внесено зміни до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме підпункт 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доповнено абзацом третім та четвертим такого змісту: «Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. Форма довідки, термін дії, порядок її видачі та застосування розробляються центральним податковим органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та затверджуються Кабінетом Міністрів України».

Вказані зміни набрали законної сили 02.03.2006 р.

Як зазначалось вище, Порядок видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форма, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1063, проте законної сили він набрав лише 09.08.2006 р.

Відповідно до пункту 2 Порядку довідка про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку видається безоплатно сільською, селищною, міською радою власнику сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки). Пунктом 3 Порядку визначено обов'язкові реквізити, які повинні бути зазначені у Довідці, зокрема, розмір земельної ділянки у гектарах; дата, до якої дійсна Довідка. При цьому, пунктом 5 зазначеної Постанови встановлено, що довідка видається строком на три роки.

На виконання вимог податкового законодавства позивач у період з 02.03.2006 р. по 09.08.2006 р. при виплаті доходів фізичним особам за сільськогосподарську продукцію до моменту введення в дію форми Довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, не утримував податок із зазначених доходів на підставі довідок, які не мали, чітко визначеної законодавством форми.

Усі довідки, які давали право на отримання доходу з джерела їх виплати без утримання податку з доходів фізичних осіб були досліджені судом першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було порушено вимог підпункту 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

А відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині визначення позивачу податкового зобов'язання у сумі 1 250 425,17 грн. було прийнято незаконно.

Що стосується донарахування Кременчуцькою ОДПІ податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 466,07 грн. на підставі некоректних ідентифікаційних номерів фізичних осіб, зазначених у податковому розрахунку за Ф.1-ДФ та приймально-розрахункових відомостях приймачів-здавальників молока при поданні звіту про використання коштів, наданих під звіт ВАТ «Міськмолокозавод», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «б»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. № 451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за № 960/8281. Цим же наказом затверджено і порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Вказаними нормативними актами не передбачено відповідальності за помилки, допущені при зазначенні ідентифікаційного номеру фізичних осіб при заповненні податкових розрахунків.

Так, згідно пункту 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що помилково, невірно вказаний позивачем (юридичною особою) у податкових розрахунках ідентифікаційній номер фізичної особи, що реалізувала йому молоко, не може кваліфікуватися як незвітування приймачів-здавальників молока (осіб, що перебувають у трудових відносинах з позивачем) про використання отриманих ним під звіт коштів.

Отже, висновки податкового органу, які стали підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 466,07 грн. не знайшли свого нормативного обґрунтування.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод» задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 р. у справі № 9/215/5018 скасувати.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 27.01.2009 р. у справі № 9/215 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.