Ухвала суду № 27360610, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/89507/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р.

у справі № 2а-4363/10/2670 (2-а-4363/10/2670)

за позовом Спільного підприємства "Каштан Петролеум ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податного повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Спільне підприємство "Каштан Петролеум ЛТД" (надалі -позивач, СП "Каштан Петролеум ЛТД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсними податного повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2010 р. (суддя -С.К. Каракашьян), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Т.Р. Вівдиченко, судді: К.А. Бабенко, В.П. Мельничук) позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.08.2009 р. №0004852304/0, від 28.08.2009 р. №0004862304/0, від 09.11.2009 р. №0004862304/1, від 09.11.2009 р. №0004862304/1., від 03.02.2010 р. №0004852304/2, від 22.03.2010 р. №0004852304/3, від 22.03.2010 р. №0004862304/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СП "Каштан Петролеум ЛТД" судові витрати в сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої 05.12.2007 р. складено акт № 918/23-0/32785994 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі Закон України "Про податок на додану вартість"), яке полягало у тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені у вартості орендної плати за користування свердловинами № 60, № 122 та № 146 Леляківського нафтогазоносного родовища, чим занижено зобов'язання з податку на додану вартість за відповідний період всього у сумі 96 528,00 грн.

Крім того, порушено пункт 5.1 підпункту 5.2.1 пункт 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі -Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), чим завищено валові витрати на суму орендної плати за користування свердловинами № 60, № 122 та № 146 Леляківського нафтогазоносного родовища, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємства за відповідний період всього у сумі 110 605,00 грн.

На підставі акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2009 р. №0004852304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 144 792,00 грн., (у тому числі 96 528,00 грн. -за основним платежем, та 46 264,00 за штрафними (фінансовими) санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 28.08.2009 р. №0004862304/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 158 869,00 грн. (з яких 110 605,00 грн. -основного платежу та 48 264, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами адміністративного оскарження, вказаних повідомлень-рішень скарги позивача податковими органами залишено без змін, а оскаржувані рішення -без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СП "Каштан Петролеум ЛТД" на підставі Ліцензії на експлуатацію родовища корисних копалин від 08.05.1996 р. № 518 отримало право на експлуатацію Леляківського родовища. Відповідно до договору від 29.01.2008 р. №37/07 СП "Каштан Петролеум ЛТД" орендовано свердловини № 60, №122 та №146 Леляківського нафтогазоносного родовища.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні перевірки встановлено, що оскільки видобуток вуглеводнів на орендованих свердловинах не відбувався, то підприємство не отримувало прибутку, а тому витрати по оренді зазначених свердловин не призначались для цілей господарської діяльності, та не повинні були включатися до складу валових витрат, і як наслідок до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.16 пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено що до валових витрат належать суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні

представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" свідчить про те, що платник податку має право на віднесення до складу валових витрат, витрати які понесені ним у зв'язку з веденням діяльності, яка здійснювалась безпосередньо таким платником податку, є для нього регулярною, постійною, суттєвою та направлена на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з підпунктом 2.2.1 статті 2 Статуту СП "Каштан Петролеум ЛТД", затвердженого зборами учасників у 1995 р., предметом діяльності підприємства є проведення робіт з розвідки, розробки, видобутку вуглеводнів та їх маркетинг на основі одержаних, згідно з чинним законодавством України, ліцензій на проведення розвідки та експлуатації родовищ вуглеводнів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що свердловини № 60, № 122 та № 146 були переведені у фонд п'єзометричних свердловин та використовувались для спостереження за пластиковим тиском у різних частинах Леляківського родовища, що є однією із груп експлуатаційних свердловин, тобто таких, що безпосередньо використовуються у господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, суди дійшли правильного висновку, що витрати СП "Каштан Петролеум ЛТД" на оренду свердловин віднесено до витрат, які були понесені у зв'язку з здійсненням позивачем діяльності зазначеної у пункті 2.2.1 статті 2 Статуту, а відтак підлягають віднесенню до складу валових витрат підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтового висновку щодо визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2009 р. №0004852304/0 та №0004862304/0, від 09.11.2009 р. № 0004862304/1 та №0004862304/1, від 03.02.2010 р. №0004852304/2, від 22.03.2010 р. №0004852304/3 та №0004862304/3.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. у справі № 2-4363/10/2670 (2-а-4363/10/2670) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.