Рішення № 27355073, 01.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.Справа № 5023/3987/12 вх. № 3987/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Волкової Т.В., довіреність б/н від 14.09.2012 р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 09.10.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Панютине Лозівського району Харківської області

про стягнення 20820,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Панютине, 20820,40 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № ХФ-145 від 11.02.2009 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 вересня 2012 року.

14 вересня 2012 та 18 вересня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від18 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 01 жовтня 2012 року.

28 вересня 2012 року відповідач надала до суду клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи, у зв"язку із сімейними обставинами.

01 жовтня 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними. Окрім того, відповідач приймав участь у щомісячних звіряннях розрахунків і власноручно підписував акти звірки, підтверджуючи тим самим отримання продукції, а також вірність та достовірність обліку сплачених нею грошових сум до каси позивача та на банківський рахунок.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 10 жовтня 2012 року.

10 жовтня 2012 року відповідач надала заперечення, в яких зазначила, що нею умови договору виконані у повному обсязі, гроші за отриману продукцію сплачені, а тому підстав для стягнення вказаної суми боргу немає.

В судовому засіданні 10 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 01 листопада 2012 року.

01 листопада 2012 року позивач надав договір доручення від 01.06.2010 р., який долучений судом до матеріалів справи, а також письмові пояснення, в яких зазначив, що сторони здійснювали розрахунки за отриману продукцію через посередників, а саме фізичних осіб, які зазначені в договорі доручення від 01.06.2010 р.

01 листопада 2012 року відповідач надала письмові пояснення, в яких повідомила про те, що продукцію згідно договору № ХФ-145 від 11.02.2009 р. вона отримувала, проте суму боргу у розмірі 20820,43 грн. не визнає, оскільки цю суму остання сплатила невідомим особам, які представилися як представники позивача, а також зазначила, що відмітка про отримання коштів за поставлену продукцію зафіксована у видатковій накладній № ХФ-12/08 118 від 12.08.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.12 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача вказував суду на те, що товар за видатковою накладною № ХФ-02/09-230 від 02.09.10 р. ФО-П ОСОБА_3 отримувала, але проти існування боргу заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

11 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком", м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, смт. Панютине, (відповідач), у відповідності до умов якого позивач передає товар у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує його на умовах, викладених в договорі. Пунктом 2.3 договору передбачені умови оплати - 7 днів після відвантаження. Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до його розірвання або до повного його виконання. Сторони укладають договір до 31 грудня 2009 року. Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік при відсутності письмових заперечень сторін.

Сторони до договору уклали угоду про порядок відпуску товарно-матеріальних цінностей від 11.02.2009 р., в якій відповідач за підписом осіб, які мають право підписувати довіреності, повідомляє позивача про зразки підписів та печаток, якими матеріально відповідальні особи будуть засвідчувати на супровідних документах свій підпис про отримання товарно - матеріальних цінностей після їх прийому.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар з 27.01.10 р. по 02.09.10 р. на загальну суму 289 544,24 грн. Крім того, за позивачем рахується борг за отриману та не сплачену продукцію 30.12.09 р. на суму 50 083,30 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 81 - 99).

Відповідачем були здійснені платежі за отриману продукцію в сумі 318 807,11 грн. Отже, не сплаченою залишилася сума 20820,43 грн.

Матеріали справи підтверджують те, що між сторонами неодноразово були складені акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2010 р., на 28.02.2010 р., на 31.03.2010 р., на 30.04.2010 р., на 30.06.2010 р., на 31.07.2010 р., на 30.09.2010 р., 11.10.2010 р., на 27.10.2010 р., на 31.10.2010 р., в яких сторони зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем, зокрема, за накладною № ХФ-02/09-230 від 02.09.2010 р., а також за попередніми поставками. Всі вищевказані акти підписані обома сторонами, а у останньому акті значиться заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 22900,43 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 03.11.2010 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 22900,43 грн.

Відповідач після отримання претензії здійснила часткові оплати за товар на суму 2080 грн.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 904 від 13.07.2012 р. про оплату заборгованість у розмірі 20820,43 грн., що підтверджується поштовим повідомленням.

Проте відповідач на вимогу не відреагувала та грошові кошти не перерахувала.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 20820,43 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечувала, посилаючись на те, що товар згідно договору № ХФ-145 від 11.02.2009 р. вона отримувала, проте суму боргу у розмірі 20820,43 грн. не визнає, оскільки цю суму сплатила невідомим особам, які представились як представники позивача, а також зазначила, що відмітка про отримання коштів за поставлену продукцію зафіксована у видатковій накладній № ХФ-12/08 118 від 12.08.2010 р.

Судом встановлено, що позивач та відповідач здійснювали розрахунки за отриману продукцію готівкою через посередників. Так, договором доручення від 01.06.10 р., що міститься в матеріалах справи, відповідач довірила колу осіб, які зазначені в договорі, від її імені здійснювати розрахунки з позивачем.

Тобто, відповідач повинна була розраховуватися з позивачем виключно через зазначених в договорі довірених осіб. Однак, як стверджує сама відповідач грошові кошти нею були передані невідомим особам, які представлялися від імені позивача.

Таким чином відповідач не надала доказів передачі оплати за продукцію представникам позивача в сумі 20820,43 грн.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів в обгрунтування своїх заперечень, суд вважає заперечення відповідача необгрунтованими та не доведеними.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 20820,43 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком", (61105, м. Харків, пр. Героїв Сталінграда, 45, код ЄДРПОУ 30511780, р/р № 26001003156500 в ПАТ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539) 20820,40 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.