Постанова № 27354964, 05.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа№ 7/045-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Авдеєва П.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.11.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пилиповицької сільської ради на рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року (підписано 04.09.2012 року)

у справі № 7/045-12 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика»

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 7/045-12 в задоволенні позовних вимог Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Пилиповицька сільська рада звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 7/045-12 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 05.10.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представники позивача приймали участь в судовому засіданні та надали свої пояснення в яких підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального Пилиповицької сільської ради - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2005 року між Пилиповицькою сільською радою (орендодавець) та ТОВ Термінал «Автологістика» (орендар) було укладено договір довгострокової оренди земельної ділянки, який посвідчено державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г. 09.09.2005 року за №1-3902 та зареєстровано 09.09.2005 року Бородянським районним відділом Київської регіональної філії №8 Центр державного кадастру за №040532400005 (а.с. 13-14).

Відповідно до умов договору позивач передав ТОВ Термінал «Автологістика» у орендне користування строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 18,9760 га (кадастровий номер 3221087501:00:001:0038) для будівництва виробничої бази, яка знаходиться на території Пилиповицької сільської ради у с. Пилиповичі Бородянського району Київської області.

Згідно з пунктом 3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 165 161,60 грн.

У відповідності до пункту 7 договору орендна плата нараховується відповідно до Закону України «Про оренду землі» в розмірах: 5% від нормативно грошової оцінки, тобто 108 258,12 грн. на рік - у період до 09.09.2006 року; 1% від нормативної грошової оцінки - на період з 10.09.2006 року по 10.09.2016 року; 5% від нормативної грошової оцінки - на період з 11.09.2016 року по 09.09.2020 року. Орендна плата вноситься відповідачем щомісячно до 15 числа наступного місяця виключно у грошовій формі в розмірі 9 021,51 грн. на розрахунковий рахунок Пилиповецької сільської ради з коригуванням коефіцієнту інфляції за кожен рік.

За умовами п. 10 договору, розмір орендної плати переглядається у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що документально підтверджено; в інших випадках, визначених законом.

Пунктом 30 договору передбачено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору спір розв'язується у судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що 09.09.2005 року вказана земельна ділянка була передана відповідачу в орендне користування за актом приймання-передачі об'єкту оренди (а.с. 16).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у січні 2010 року Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення Пилиповицької сільської ради (договір №99 від 18.01.2010 року та рішення Пилиповицької сільської ради від 03.11.2009 року) було розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області, яка отримала позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 20.12.2010 року №1331-05НО.

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області, висновку державної експертизи землевпорядної документації від 20.12.2010 року №1331-05НО базова вартість одного квадратного метра земель села Пилиповичі на 01.01.2010 року становить 68,90 грн.

27.01.2011 року рішенням Пилиповицької сільської ради четвертої сесії шостого скликання було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області, якою визначено базову вартість одного квадратного метра - 68,90 грн. без урахування щорічного коефіцієнта індексації. У вказаного рішенні зазначено також, що при визначенні нормативної грошової оцінки врахуванню підлягає щорічна індексація відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року за №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель». Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі введена в дію з 28.01.2011 року (а.с. 18).

Відповідно витягу від 17.01.2012 року №14/1, який видано Управлінням Держкомзему у Бородянському районі Київської області, з технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту Пилиповичі, проведеної в 2010 році, з урахуванням коефіцієнтів зональних та локальних коефіцієнтів (Км2), (КМ3) та функціонального коефіцієнту (Кф) нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ Термінал «Автологістика» під забудовою визначено розмірі 20 062 294,33 грн.

01.03.2011 року Пилиповицька сільська рада листом від №01-19/78 повідомила відповідача про те, що з 28.01.2011 року вступила в дію нова нормативна грошова оцінка земель с. Пилиповичі з базовою вартістю 1 кв.м. 68,90 грн. Запропоновано відповідачу звернутися до управління Держкомзему в Бородянському районі для отримання нової довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 18,9760 га та 4,5880 га та прибути до Пилиповицької сільської ради для переукладення договорів оренди.

Рішенням Пилиповицької сільської ради від 12.04.2011 року встановлено ТОВ Термінал «Автологістика» орендну плату за земельну ділянку площею 18,9760 га в с. Пилиповичі по вул. Привокзальна, 15, з 12.04.2011 року по 10.09.2016 року в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земель на рік, з 11.09.2016 року по 09.09.2020 року в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель. Визнано такими, що втратили чинність пункти 3, 7 договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005 року. На титульній сторінці вказаного вище рішення Пилиповицької сільської ради від 12.04.2011 року міститься запис: «15.04.2011 р. отримав (підпис) Рудницький Р.В.» (а.с. 21).

Листом від 12.08.2011 року №130 ТОВ Термінал «Автологістика» повідомило Пилиповицьку сільську голову Губиш О.О. про перебування орендаря в процесі реорганізації та необхідність відкладення процесу переукладення договорів оренди земельних ділянок (а.с. 24).

Рішенням Пилиповицької сільської ради від 20.09.2011 року №136-8-VI зобов'язано ТОВ Термінал «Автологістика» надати нотаріально завірені документи, що підтверджують процес приєднання ТОВ Термінал «Автологістика» до ТОВ «Автологістика» (а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2012 року директором ТОВ Термінал «Автологістика» Рудницьким Р.М. було отримано пропозицію Пилиповицької сільської ради від 27.01.2012 року №01-19/33 про зміну договорів від 09.09.2005 року та від 24.01.2007 року оренди земельних ділянок площами 18,9760 га та 4,5880 га у зв'язку з затвердженням нової нормативної грошової оцінки земель с. Пилиповичі. На зазначену вище пропозицію відповідач не відповів.

У червні 2012 року Пилиповецька сільська рада Бородянського району Київської області звернулася до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» про внесення змін до договору довгострокової оренди земельної ділянки загальною площею 18,9760 га (кадастровий номер 3221087501:00:001:0038) від 09.09.2005 року, укладеного між Пилиповицькою сільською радою та ТОВ Термінал «Автологістика» та посвідченого державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г., що зареєстрований Бородянським районним відділом Київської регіональної філії №8 Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за №040532400005, наступних змін:

- пункт 3 договору викласти в наступній редакції: «3. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 20 062 294 (двадцять мільйонів шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 33 копійки»;

- пункт 7 договору викласти в наступній редакції: «7. Річна орендна плата вноситься «орендарем» виключно в грошовій формі у розмірі 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки землі (на підставі Витягу з технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту Пилиповичі, проведеної в 2010 році, виготовленого управлінням Деркомзему у Бородянському районі Київської області), на період до 10.09.2016 року, та 5 (п'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земель (на підставі витягу (або довідки) з технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту Пилиповичі, що діятиме на той час), на період з 11.09.2016 року по 09.09.2020 року. Орендна плата вноситься на рахунок Управління Державного казначейства у Бородянському районі №33219812700147 Київської області, МФО 821018, код бюджетної класифікації 13050200, ЄДРПОУ 23569872 «Місцевий бюджет», щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця) з коригуванням коефіцієнту інфляції за кожен рік»;

- пункт 9 договору виключити.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в позові Пилиповицької сільської ради, оскільки позивачем не доведено факт опублікування у встановлені законодавством строки та порядку рішення Пилиповицької сільської ради від 27.01.2011 року, не підтверджено факт набрання чинності даним рішенням (ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також нормативно не обґрунтовано обов'язку відповідача сплачувати орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки з 11.09.2016 року по 09.09.2016 року та сплачувати орендну плату за новою нормативної грошовою оцінкою до набрання чинності рішенням суду про внесення змін до договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Нормами статті 1 Закону України «Про оренду землі», ст. 93 ЗК України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів належить, зокрема, плата за землю.

У відповідності з підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування (при платі за землю) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпункту 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 288.1.288.4. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, право користування землею державної або комунальної форми власності може виникати виключно у відповідності з Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами, а плата за землю справляється виключно у формі земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В силу статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначені правові засади оренди землі і встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним Кодексом України і актами цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України, умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря .

Згідно із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пункту 10 договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 289 Податкового кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 7 договору передбачене нарахування орендної плати у відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Нормами статті 18 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

У відповідності до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про оцінку земель», ст. 201 ЗК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами, використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Приписами статей 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України, який введено в дію з 01.01.2011 року, унормовано, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Нормами статті 274 Податкового кодексу України регламентовано, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Отже, оскільки сторонами в договорі встановлено відсотковий розмір орендної плати від нормативної грошової оцінки, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то зміна нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду розміру орендної плати в межах, встановлених п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В силу статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Таким чином, у разі прийняття відповідним органом рішення про зміну нормативної грошової оцінки землі, внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Сторонами не надано доказів скасування чи визнання нечинними рішення Пилиповицької сільської ради від 27.01.2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області», не містять такі докази і матеріали справи.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року у справі №1-9/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Пилиповицької сільської ради від 27.01.2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області», яким встановлено базову вартість одного квадратного метра 68,90 грн., є за своїм змістом нормативним актом, який підлягає неодноразовому застосуванню серед невизначеного кола осіб - суб'єктів земельних відносин щодо земельних ділянок, розташованих у селі Пилиповичі Бородянського району Київської області та розповсюджується на власників земельних ділянок, сторін договорів міни, дарування, оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, спадкоємців земельних ділянок, а також при визначенні втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва тощо.

Разом з цим, нормами статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що рішення рад про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Натомість, позивачем належним чином не підтверджено факту офіційного оприлюднення рішення Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області від 27.01.2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області» у встановлені законодавством строки та порядку.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, текст оголошення, що опубліковане виконавчим комітетом Пилиповицької сільської ради 12.03.2011 року у громадській політичній газеті «Вперед», про вступ з 28.01.2011 року в дію нової нормативно-грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області викладено у формі інформаційного повідомлення та не є за своїм змістом офіційним оприлюдненням повного тексту рішення Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області від 27.01.2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Пилиповичі Бородянського району Київської області».

Принагідно зазначити, що нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення в офіційних виданнях. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

При цьому, враховуючи приписи статті ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», судова колегія відхиляє посилання скаржника на витяг з протоколу пленарного засідання від 16.11.2010 року про оприлюднення прийнятого рішення через газету «Вперед», оскільки позивачем не надано, а матеріали справи не містять докази прийняття сільською радою рішення з цього приводу у формі рішення, в якості окремого правового акта.

Серед іншого, розміщення вказаного вище рішення Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області від 27.01.2011 року на інформаційному стенді в приміщенні Пилиповицької сільської ради, про яке зазначає скаржник у своїх доводах, також не є офіційним оприлюдненням в розумінні норм ст. 22 ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» та ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору відповідно до нової нормативної грошової оцінки земель, затвердженої рішенням Пилиповицької сільської ради від 27.01.2011 року, яке не набрало чинності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Пилиповицька сільська рада, реалізуючи повноваження у сфері земельних правовідносин, зобов'язана була діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами законодавства.

Також колегія суддів бере до уваги вимоги ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, якою передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права, зокрема, встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає за необґрунтованістю доводи скаржника, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишено поза увагою прохання позивача змінити розмір відсоткової ставки з 1% на 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Серед іншого, апелянтом не надано нормативно-правового обґрунтування покладення на відповідача обов'язку сплачувати орендну плату в розмірі 3% та 5% від нової нормативної грошової оцінки землі у період з 11.09.2016 року по 09.09.2020 року.

Нормами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зважаючи на положення вищевказаних правових норм та враховуючи, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст.ст. 21, 30 Закону України «Про оренду землі»), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність позовних вимог Пилиповицької сільської ради щодо встановлення судом положення договору про набрання чинності запропонованих позивачем змін з 15.05.2011 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог у справі № 7/045-12 про внесення змін до договору оренди землі, оскільки позивачем не доведено факт опублікування у встановлені законодавством строки та порядку рішення Пилиповицької сільської ради від 27.01.2011 року, не підтверджено факт набрання чинності даним рішенням (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також нормативно не обґрунтовано обов'язку відповідача сплачувати орендну плату в розмірі 3% та 5% від нормативної грошової оцінки з 11.09.2016 року по 09.09.2020 року та сплачувати орендну плату за новою нормативної грошовою оцінкою до набрання чинності рішенням суду про внесення змін до договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 7/045-12 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі № 7/045-12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі №7/045-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.08.2012 року у справі №7/045-12 залишити без змін.

3. Справу №7/045-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України. Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Авдеєв П.В.

Гаврилюк О.М.