Рішення № 27354553, 07.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5023/4509/12 вх. № 4509/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

за участю представників сторін:

позивача - пров. спеціаліста відділу судової роботи та реєстрації нормативно-правових актів ГУЮ у Харківській області Колотілової Н.В. (довіреність №3 від 05.01.12 р., довіреність №9.1-32/1117 від 29.12.11 р.),

3-ї особи - не з'явився,

відповідача - пров. юрисконсульта Жаворонкової Г.С. (довіреність №16/2617 від 23.10.12 р.),

розглянувши справу за позовом Міністерства юстиції України (м. Київ) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна казначейська служба України (м. Київ)

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (м. Харків)

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України збитки у розмірі 5811,70 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в рамках справи «Галінський проти України та інші заяви» за заявою №25726/07 Європейським судом прийнято односторонню декларацію Уряду України від 13.09.10 р. щодо врегулювання питань, викладених у заявах, які подані заявниками. Зокрема, Урядом України визнано факт порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині тривалого виконання рішень національного суду у справах зазначених фізичних осіб та з метою досягнення дружнього врегулювання запропоновано сплатити останнім певні суми в якості відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат, а також залишок заборгованості за рішеннями національних судів. На виконання взятих Урядом України зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок Єресько Володимира Пантелейовича, сплачено 5811,70 грн. Виплачена за рішенням Європейського суду з Державного бюджету України сума є збитками Державного бюджету України, тому позивач просить стягнути їх з відповідача, оскільки тривале невиконання судових рішень з боку відповідача призвело до заподіяння збитків, посилаючись при цьому на ст.ст. 1166, 1167, 1191 ЦК України.

Третя особа надала письмове пояснення, в якому вказує, що Державною казначейською службою України з депозитного рахунку, відкритого на ім'я ДВС України, на підставі платіжного доручення ДВСУ 30.08.12 р. перераховано кошти в сумі 5811,70 грн. на користь ПАТ «Приватбанк» (картковий рахунок Єресько В.П.), як погашення заборгованості за рішенням Європейського суду від 29.11.11 р. у справі №25726/07, та просить слухати справу за відсутності представника ДКСУ.

Розглянувши клопотання третьої особи, суд вважає за можливе задовольнити його.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач не є органом державної влади та органом місцевого самоврядування, тобто суб'єктом владних повноважень. Відтак Державний бюджет зазнав збитки внаслідок помилкового визнання Міністерством юстиції України, представником якого в Європейському суді був Уповноважений пан Юрій Зайцев, ДП «Завод ім. В.О. Малишева» суб'єктом владних повноважень. Також відповідач зазначає, що згідно ч. 2 ст. 176 ЦК України він не відповідає за зобов'язаннями держави.

Відповідач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, вказаних у додатку до нього.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає за можливе задовольнити його.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.08.07 р. по справі №2-2049/2007 р. позовні вимоги Єреська В.П. задоволені частково, стягнуто з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь Єреська В.П. кінцевий розрахунок у сумі 6699,69 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 8018,56 грн.

У зв'язку з тривалим невиконанням рішення місцевого суду Єресько В.П. звернувся до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 29.11.11 р. у справі за заявою Галінського М.М. №25726/07 проти України та двох інших заяв, із застосуванням процедури пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04) прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання питань, викладених у заявах осіб, вказаних у додатку. Зокрема, Урядом України визнано факт порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині тривалого виконання рішень національного суду у справах зазначених фізичних осіб та з метою досягнення дружнього врегулювання запропоновано сплатити останнім певні суми в якості відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат, а також залишок заборгованості за рішеннями національних судів.

На виконання взятих Урядом України зобов'язань з Державного бюджету України на особистий рахунок одного із заявників, а саме Єресько В.П., сплачено 5811,70 грн. (еквівалент 555 євро), що підтверджується копією платіжного доручення №1292 від 28.08.12 р.

Наказом Державного концерну «Укроборонпром» №151 від 24.09.12р. затверджено нову редакцію статуту Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», яка зареєстрована державним реєстратором 28.09.12 р.

Згідно п. 1.1 вказаного статуту відповідача ДП «Завод імені В.О. Малишева» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державному концерну «Укроборонпром».

Відповідно до пунктів 3.6 - 3.8 зазначеного вище статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всіма належними йому коштами та іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернене стягнення.

Держава та Концерн не несуть відповідальність за зобов'язаннями підприємства. Крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.

Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Концерну.

Таким чином, на момент прийняття рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова від 03.08.07 р. по справі №2-2049/2007 р. і до теперішнього часу відповідач є юридичною особою і самостійно відповідає по своїх зобов'язаннях.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.09 р. було порушено провадження у справі №Б-39/195-09 про визнання банкрутом Державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.09 р. по справі №Б-39/195-09 боржнику надано роз'яснення пункту 6 ухвали від 29.09.09 р. про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплати, що входять до структури заробітної плати згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», а вихідна допомога, санкції, передбачені ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, а також суми моральної шкоди у разі порушення їх законних прав, які належать виплаті працівникам підприємства, не входять до структури заробітної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.11 р. по справі №Б-39/195-09 залишено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Скала»" (код ЄДРПОУ 30288140) вх. №7834/2-39 від 28.09.2010 р. без розгляду та скасовано мораторій, який був введений ухвалою суду від 29.09.2009 р. у справі №Б-39/195-09.

В якості доказу часткового виконання рішення місцевого суду відповідач надав листа Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ від 05.11.12 р. №27026/14-29, в якому зазначається, що виконавчий лист №2-2049/2007 від 14.08.07 р., виданий Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь Єресько В.П. суми боргу в розмірі 14718,25 грн. надійшов на виконання до Комінтернівського ВДВС з Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ. Згідно постанови про закінчення Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ стягувачу перераховано заборгованість по заробітній платі в розмірі 6699,69 грн. Дату перерахування Комінтернівський ВДВС ХМУЮ вказати не має можливості. Залишок заборгованості перед Єресько В.П. складає 8018,56 грн. за середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 вказаного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 09.11.1995 р. та ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-Вр "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Законом України від 09.02.06 р. №3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25.07.02 р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11.09.1997 р. визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Стаття 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає обов'язковість для виконання Україною рішення Європейського суду відповідно до статті 46 Конвенції.

Внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини від 29.11.11 р. у справі №25726/07 державі заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст.ст. 15-17 ЦК України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

У відповідності з приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.06 р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень є Міністерство юстиції України.

Позивачем у справі здійснено виплату грошових коштів на виконання вказаного вище рішення Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи, причинного зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою, наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Відповідач не надав доказів своєчасного виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.08.07 р. по справі №2-2049/2007 р.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач згідно ч. 2 ст. 176 ЦК України не відповідає за зобов'язаннями держави, суд вважає безпідставними та помилковими, оскільки: по-перше, в позовній заяві не йде мова про відповідальність за зобов'язаннями Держави, а йде мова про відшкодування завданих збитків; по-друге, Європейський суд з прав людини у своєму остаточному рішенні від 15.01.10 р. по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04) вказав, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Суд вважає, що ці чинники не були поза межами контролю органів влади і, отже, визнає повну відповідальність держави за ситуацію, що склалася.

Причина затримок у виконанні остаточних рішень національних судів - в існуванні низки різних дисфункцій у правовій системі України, а саме, затримки у виконанні рішень, винесених на користь заявника, спричинені поєднанням певних факторів, таких як брак бюджетних коштів, бездіяльність з боку державних виконавців та недоліки в національному законодавстві (п. 55). В інших справах, в яких порушуються аналогічні питання, заявники не мали змоги домогтися вчасної виплати присудженого судом відшкодування через невжиття органами влади певних бюджетних заходів або через запровадження заборони на арешт і продаж майна, що належить підприємствам, які перебувають у державній власності або контролюються державою (див., наприклад, рішення у справах Ромашова, Дубенка і Козачка).

Суд зауважує, що всі зазначені вище фактори перебували в межах контролю держави, яка досі не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації, незважаючи на значну й послідовну практику Суду з вирішення таких справ.

Матеріалами справи доведено наявність вини відповідача у понесенні державою, в особі позивача, збитків, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Код ЄДРПОУ 14315629) на користь Державного бюджету України (одержувач - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, рахунок -31116115700028, банк одержувача - Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172) збитки в сумі 5811,70 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Код ЄДРПОУ 14315629) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку 851011) судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2012 р.

Суддя Ольшанченко В.І.