Постанова № 27352233, 31.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

"31" жовтня 2012 р. Справа № 2-а- 11031/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Карамишевої Л.Є., відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового держаного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Фонд загальнообов'язкового держаного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості (надалі за текстом - ФЗДССУ в особі ХМЦЗ, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2, відповідач), в якому просить суд: стягнути в примусовому порядку з ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь позивача незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 13898,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування на обліку у Харківському міському центрі зайнятості відповідач з 01.11.2011 року по 30.06.2012 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 13898,47 грн., відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року №803-XII з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України №803-XII), Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-III з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України N1533-III) та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 з наступними змінами та доповненнями (надалі Порядок № 307). При складанні заяви про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не працює як найманий працівник, в тому числі за трудовим договором, договором підряду, цивільно-правового характеру, за сумісництвом, за кордоном, на тимчасовій та (або) сезонній роботах, в зв'язку з чим останній було розпочато виплату допомоги по безробіттю, проте з 13.06.2012 року було встановлено, що на момент реєстрації в службі зайнятості, а саме 25.10.2011 року, відповідач знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Гараж Мобайл Груп" та відносився до категорії зайнятого населення, що є порушенням ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України № 1533-III.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені ним у повній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідач з 25.10.2011 року зареєстрований у Харківському міському центрі зайнятості як безробітний з відкриттям персональної картки № 203911102500054.

Відповідно до довідки Харківського міського центру зайнятості, ОСОБА_2 перебував на обліку в Харківському міському центрі зайнятості з 01.11.2011 року по 30.06.2012 року, за цей час відповідач отримав допомогу по безробіттю у розмірі 13898,47 грн..

Розмір суми отриманих коштів в розмірі 13898,47 грн. не заперечувалась з боку відповідача в ході розгляду адміністративної справи.

Відповідно до наказу № 542-к від 21.09.2011 р., ОСОБА_2 прийнято на посаду менеджера з персоналу департаменту управління трудовими ресурсами за сумісництвом з 21.09.2011 р. на умовах неповного робочого дня (4 голини на день), з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з посадовим окладом згідно штатного розпису, з випробувальним терміном 1 місяць.

Наказом № 827-к від 25.10.2011 р. ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 25.10.2011 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України зазначено, що Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Таким чином, позивач перебував на займаній посаді до 25.10.2011 року включно.

Представником позивача надано персональну картку № 20391102500054 особи, яка звернулась до ЦЗ, ОСОБА_2, з якої вбачаєтся, що останній звернувся до ХМЦЗ за сприянням у працевлаштуванні 25.10.2011 року, про що відповідач не заперечував у судовому засіданні.

Позивачем на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 109 від 13.06.2012 року, видано наказ № 923 від 19.07.2012 року про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2, який разом з листом - претензію від 20.07.2012 року за вих. № 14581 було направлено на адресу відповідача, з попередженням, що у разі неповернення коштів у встановлений строк, питання щодо їх стягнення буде вирішуватися у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Станом на час розгляду адміністративної справи наказ № 923 від 19.07.2012 року діє, з боку відповідача доказів щодо його оскарження не надано, а судом в ході розгляду адміністративної справи цього факту не встановлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України №803-XII зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі, також п.3 вказаної статті закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону України №1533-III - особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, порушив вказані вимоги Закону України №1533-III, а саме при складанні заяви про надання статусу безробітного від 01.11.2011 року приховав факт перебування у трудових відносинах з ТОВ "Гараж Мобайл Груп".

Таким чином, на момент реєстрації у центрі зайнятості, відповідач був зайнятою особою, відповідно до п. а ч. 3 ст. 1 Закону України № 803-XII та не мав права отримувати допомогу по безробіттю.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, суд встановив, що заборгованість відповідача перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості складає 13898,47 грн..

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового держаного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (61091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового держаного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137-А, р/р 37177300802007, в ГУ ДКУ у Харківській області, код 36224721, МФО 851011) допомогу по безробіттю у сумі 13898 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яноста вісім) гривень 47 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06.11.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун