Постанова № 27352189, 08.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 5023/2406/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіДерепи В.І., -(доповідача у справі),суддів :Грека Б.М., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на ухвалу та постановуГосподарського суду Харківської області від 9 серпня 2012 року Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2012 рокуу справі№5023/2406/11за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення 271 878 711,00 грн.за участю представників від:позивачаСлюсаря М.О.відповідачаБухан Н.Ю.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 9 серпня 2012 року (суддя

Смірнова О.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2012 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Здоровко Л.М., суддів: Лакіза В.В., Шутенко І.А.), задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення. Розстрочене виконання рішення господарського суду Харківської області від 3 червня 2011 року по справі № 5023/2406/11 в частині стягнення 127 502 142,62 грн. основного боргу рівними платежами по 531 258,93 грн. щомісячно, починаючи з серпня 2012, строком на 20 років.

Не погоджуючись із судовими актами щодо розстрочки, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, відмовити боржнику у наданні розстрочки, посилаючись на те, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, яка може бути підставою для надання такої тривалої розстрочки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 3 червня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 256 374 700,13 грн. боргу за поставлений газ, 4 930 273,05 грн. пені, 3 736 472,36 грн. інфляційних витрат, 1 906 992,41 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25 037,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231,72 грн., в частині стягнення 4 930 273,05 грн. пені відмовлено. На виконання рішення суду 17 червня 2011 року видано наказ.

КП "Харківські теплові мережі" звернулося до суду з заявою, в якій, з врахуванням уточнень до заяви, просило розстрочити виконання судового рішення в частині 127 502 142,62 грн. основного боргу рівними платежами по 531 258,93 грн. щомісячно, починаючи з серпня 2012 року, строком на 20 років.

Свою заяву відповідач обґрунтовував тим, що необхідність і обов'язковість проведення розстрочення встановлено прямою імперативною нормою Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Крім того, підприємство знаходиться у складному фінансовому стані, відсутні реальні джерела для погашення заборгованості за природний газ, а відтак можуть настати значні негативні соціальні наслідки (зрив опалювальних сезонів). Ці обставини є такими, що ускладнюють виконання судового рішення у справі. Крім того, позивач погодився провести розстрочення на 20 років, що підтверджується його письмовою пропозицією укласти мирову угоду і за іншими періодами вже підписано угоди про проведення розстрочення на 20 років, тому цей строк є таким, що відповідає практиці розстрочення сум, що склалася між сторонами.

Суди погодилися з доводами відповідача та розстрочили виконання рішення на 20 років. Приймаючи оскаржувані судові акти, суди виходили з того, що складний фінансовий стан відповідача унеможливлює оплату одночасно всієї суми боргу. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період жовтня-грудня 2010 року, і всилу положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" вона підлягає обов'язковій реструктуризації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Вищий господарський суд України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст.121 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги, а отже такий судовий акт підлягає скасуванню, так як протирічить зазначеним нормам.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди не врахували міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, що є підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110,11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 9 серпня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2012 року у справі № 5023/2406/11 скасувати.

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова,11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 536,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій