Постанова № 27350794, 01.11.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/5913/12

категорія 8.2

01 листопада 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання частково недійсним податкового повідомленння-рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0082201703 від 18.05.2012 року по обчисленню земельного податку різницею в 0,0016 га по пров. Культурному,10, м. Житомира. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.06.2005 року він та його син - ОСОБА_3 придбали частину житлового будинку по АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці 1050 кв.м.. З листа Державної податкової інспекції в м.Житомирі від 09.01.2012 року № 10788/10/14-009 позивачу стало відомо, що в 2012 році йому нарахована сума земельного податку за площу 0,0370 га. Однак, при проведені виміру земельної ділянки позивачем встановлено, що він фактично користується земельною ділянкою прощею 0,0354 га, а не 0,0370 га. Тому, податковий орган не мав права обчислювати йому суму земельного податку з різниці земельної ділянки в 0,0016 га, якої у нього немає.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх вищенаведеними обставинами.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини щодо плати за землю визначено в Розділі XIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до пп. 269.1.1., 269.1.2 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п. 270.1.1 ст.270 ПКУ об"єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 286.1 ст.286 ПКУ визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомлення-рішенням від 18.05.2012 року № 0082201703 ДПІ в м. Житомирі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов"язання із земельного податку в сумі 29,47 грн. за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Підставою для нарахування даного зобов"язання стали дані Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" Житомирської міської ради щодо розміру земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, а саме: лист від 13.02.06 р. № 10/Т-01-вих.

Зокрема, з даного листа та плану земельної ділянки вбачається, що у фактичному користуванні співвласників будинку № 10 по пров. Культурному м. Житомира відповідно до довідки Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 12.10.2005 року № 249-А-7776, знаходиться земельна ділянка площею 0,0650 га. Порядок користування земельною ділянкою визначений в 2002 році попередніми власниками. У гр. ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 0,0280 га та у гр. ОСОБА_1 - 0,0370 га.

Аналогічний розмір земельної ділянки зазначений в технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що у нього в користуванні перебуває земельна ділянка меншою площею, тобто 0,0354 га, а не 0,0370, тому дані доводи судом не приймаються.

Таким чином, беручи до уваги викладене та правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція в м. Житомирі при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.86, 158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В позові ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0082201703 від 18.05.2012 року відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 06 листопада 2012 р.