Рішення № 27338926, 25.09.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10772/2012 року

Провадження № 2/0907/5679/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряЯшан Н.В.

за участю представника позивача по довіреності від 01.06.2012 року №1 ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки по довіреності від 17.02.2012 року за №112 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої прибудови та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої прибудови до несучої стіни АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 27 серпня 2012 року ухвалено про допуск до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2.

Позивач позов обґрунтовував тим, що 27.07.2007 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради виніс рішення №392, яким дозволив відповідачці здійснити прибудову житлових приміщень з надбудовою мансардного поверху АДРЕСА_1. 13.08.2007 року інспекцією держархбудконтролю м. Івано-Франківська видано дозвіл на початок робіт, термін дії якого закінчився у четвертому кварталі 2009 року. На даний час відповідачка не зверталась до позивача для продовження терміну дії дозволу або одержання іншого права на виконання будівельних робіт. Про недотримання відповідачкою законодавства свідчить порушення нею Правил охорони електричних мереж. Комісією встановлено, що відповідачка, яка проживає в охоронній зоні повітряної лінії електропередач напругою 35 кв, здійснила самовільне будівництво деревяної прибудови, а також прибудову веранди до несучої стіни будинку.

В судовому засіданні 27.08.2012 року представник позивача надала суду додаткові пояснення, в яких вказала, що у ході розгляду справи, позивачу стало відомо про рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2012 року по справі №0907/2-1787/2011 року провадження №2/0907/527/2012 року. Даним рішенням суду визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 35 кв.м., яка складається з приміщень: кімнати площею 13,2 кв.м., кімнати площею 8,0 кв.м., кухні площею 10,4 кв.м., комори площею 3,4 кв.м. Вказане рішення суду набрало законної сили. Отже, судом визнано право власності на самочинне будівництво. Однак, відповідачка не зверталась до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області з метою узаконення самовільно збудованої прибудови. Також пояснила суду, що як такої вимоги про знесення самочинної прибудови позивач вже не ставить у звязку з наявним в матеріалах справи рішенням суду. У вирішенні даного спору поклалась на розсуд суду.

Відповідачка в судовому засіданні 07.08.2012 року позовні вимоги заперечила, суду пояснила, що є рішення суду, яке набрало законної сили і ніким не оскаржувалось, яким визнано право власності за неповнолітніми ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 35 кв.м. Тому вимоги позивача є безпідставними, оскільки судом узаконено самочинну прибудову.

Представник відповідачки ОСОБА_4, в судовому засіданні 27.08.2012 року вимоги позову заперечила та пояснила суду, що позивачка має право проживати у вказаній квартирі, крім того у вказаній квартирі проживають неповнолітні діти.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 підтримала, та суду пояснила, що відповідачка та її сімя не дають їй спокійно жити в своїй квартирі. Вказала, що відповідачка та її сімя не мають права на таку прибудову, оскільки на прибудовою проходять лінії електропередач, а це погано для здоровя дітей, також відповідачка розводить антисанітарію, в квартирі відбуваються постій сварки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У відповідь на звернення ОСОБА_2, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області було проведено обстеження незаконного будівництва на вул. Р. Левицького 17/3 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За змістом п. 5 вказаної Постанови та відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права, а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Як вказує в позовній заяві позивач, 27.07.2007 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради виніс рішення №392, яким дозволив відповідачці здійснити прибудову житлових приміщень з надбудовою мансардного поверху на вул. Романа Левицького 17/3 в м. Івано-Франківську.

Згідно підпункту 3 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Частиною 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Однак, відповідачка раніше звернулась в суд з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_9 про визнання права власності на самочинне будівництво.

Рішенням суду від 19 березня 2012 року позов ОСОБА_10 (відповідачки по даній справі) задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 в рівних частках право власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 35,0 кв.м., яка складається з приміщень: кімнати площею 13,2 кв.м., кімнати площею 8,0 кв.м., кухні площею 10,4 кв.м., комори площею 3,4 кв.м. Вказане рішення суду ніким не оскаржувалось, є чинним та обовязковим до виконання (а.с.42-43). Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради мав право, відповідно до вимог статті 123 ЦПК України, пред'явити зустрічний позов про знесення самочинної прибудови, однак цим правом не скористався.

Отже, вказаним рішенням суду узаконено самовільну прибудову до квартири АДРЕСА_4.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в судових дебатах представник позивача фактично відмовилась від позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, п. п. 4, 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», ст. ст. 31 ч.1, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 31 ч.1, 59 ч.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 61 ч. 3 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої прибудови та стягнення судових витрат відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяБабій О.М.