Постанова № 27330438, 01.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4937/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Сидоренко Л.П.

пр-к позивача Москаленко О.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011р -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011р. №0001562330, №0001552330 та №0001542330.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 липня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р За результатами перевірки складено акт №500/1-23-30-21643937 від 18.10.2011р. , згідно якого відповідачем встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 105 633 500грн. та встановлено його заниження на суму 3 543 345грн., в тому числі по періодам: 2010 рік -103 120грн., 2 квартал 2011 року -3 440 225грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, п. 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002 в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: серпень 2010 року -55 280грн., вересень 2010 року -55 616грн., що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування вересень 2010 року -55 280грн., жовтень 2010 року -55 616грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 04.11.2011р. винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001552330, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 110896грн. та штрафні санкції в сумі 27724грн.;

- №0001562330, яким за порушення п. 150.1 статті 150, п. 2, 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 105633500грн.;

- №0001542330, яким за порушення підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3359396грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 55280грн. та вересень 2010 року на 55616грн. не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, суд першої інстанції вважав, що позивачем правомірно відображено в податковому обліку підприємства у 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо господарських відносин позивача з контрагентом ПП «ОСОБА_6», в зв'язку з чим суд дійшов невірного висновку про товарність та реальність укладених угод. Крім того, зазначається, що судом першої інстанції не досліджувалися порушення законодавства при формуванні позивачем валових витрат за 3 квартал 2010р.та 1-й 2011р., що призвело до неправильного вирішення справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо правомірності формування податкового кредиту за серпень 2010 року на 55280грн. та вересень 2010 року на 55616грн.,

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, яким врегульовувалися дані питання був Закон України «Про податок на додану вартість»(далі -Закону № 168/97).

Згідно з п. 1.7 Закону № 168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалі справи вбачається, що позивач у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП «ОСОБА_6».

За податковими накладними, отриманими від контрагента : від 02.08.2010р. №144 на суму з ПДВ 26816,03грн., від 03.08.2010р. №146 на суму з ПДВ 26688,04грн., від 05.08.2010р. №147 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 06.08.2010р. №149 на суму з ПДВ 25344,04грн., від 11.08.2010р. №152 на суму з ПДВ 26048,03грн., від 13.08.2010р. №154 на суму з ПДВ 25984,03грн., від 16.08.2010р. №156 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 17.08.2010р. №158 на суму з ПДВ 23488,03грн., від 18.08.2010р. №160 на суму з ПДВ 24288,03грн., від 20.08.2010р. №161 на суму з ПДВ 25920,03грн., від 27.08.2010р. №164 на суму з ПДВ 24768,04грн., від 29.08.2010р. №165 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 30.08.2010р. №166 на суму з ПДВ 24576,04грн., від 01.09.2010р. №167 на суму з ПДВ 24928,03грн., від 03.09.2010р. №168 на сум з ПДВ 25920,04грн., від 04.09.2010р. №169 на суму з ПДВ 25344,04грн., від 07.09.2010р. №170 на суму з ПДВ 25728,04грн., від 08.09.2010р. №171 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 13.09.2010р. №174 на суму з ПДВ 24960,04грн.,від 17.09.2010р. №175 на суму з ПДВ 24896,03грн., від 18.09.2010р. №177 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 21.08.2010р. №1781 на суму з ПДВ 7714,01грн., від 21.09.2010р. №178 на суму з ПДВ 19872,02грн., від 22.09.2010р. №180 на суму з ПДВ 24768,02грн., від 23.09.2010р. №181 на суму з ПДВ 25088,03грн., від 10.09.2010р. №172 на суму з ПДВ 25920,01грн., від 11.09.2010р. №173 на суму з ПДВ 26720,03грн.,- позивачем віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року та вересень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару.

Як встановлено судом першої інстанції, факт поставки товарів позивачу та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Також позивач мав необхідні потужності для здійснення такого виду господарських операцій. На момент укладення договору контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і позивач не може нести відповідальність за несплату податків останнім.

Таким чином, позивачем надано достатньо об'єктивних доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Доводи апелянта про нікчемність правочинів, є безпідставними та не підтверджені доказами.

Постанова суду першої інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою.

Щодо порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом встановлено завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 105 633 500грн. та встановлено його заниження на суму 3 543 345грн., в тому числі по періодам: 2010 рік -103 120грн., 2 квартал 2011 року -3 440 225грн., суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування і випливають з порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, який виник за наслідками 2010р., у результатах наступних податкових періодів 2011р.

У 2010 та 1 кварталі 2011р. ці питання було урегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення»ПК України з 01 квітня 2011року набрав чинності розділ III ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01 квітня 2011 року визначено ст. 150 Податкового кодексу України.

Пунктом 150.1 вказаної статі встановлено: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено особливості застосування п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

Так, п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Системний аналіз змісту абз. 2 п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України свідчить про те, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року, без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у зв'язку із набранням 01 квітня 2011 року чинності розділу ІІІ ПК України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" від 24.05.2012 року передбачає врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 01 січня 2011 року, при визначенні від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІ-ІУ квартал 2011 року.

Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним Законом, у разі не відображення в податковій звітності з податку на прибуток за звітний другий, другий і третій, другий - четвертий квартали 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 01 січня 2011 року, платник має право подати уточнюючий(чі) розрахунок(ки) за звітний період 2011 року, у якому відобразити суму такого від'ємного значення, визначену з урахуванням непогашених збитків, що утворилися станом на 01 січня 2011 року.

Отже, законодавцем передбачено право платників податків подати уточнюючий(чі) розрахунок(ки) за звітний період 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового-повідомлення рішення форми «П»№0001562330 від 04.11.2011р., яким за порушення п. 150.1 статті 150, п. 2, 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 105633500грн. є безпідставними і до задоволення не підлягали, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001542330, яким за порушення підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3359396грн.

Як вказував відповідач, заперечуючи проти позову, розрахунок вказаної суми грошового зобов'язання міститься на сторінці 28 Акту перевірки.

Втім, згідно Акту, вбачається, що податковим органом виявлено завищення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 105 633 500 грн. та заниження на суму 3 543 345грн. , в тому числі по періодах: 2010р.-103 120грн.; 2 квартал 2011р. 3 440 225грн.

Розрахунок грошового зобов'язання в сумі 3359396грн. відповідачем суду не надано, в той час як зазначена сума арифметично не узгоджується з жодним із показників, наведених відповідачем у розділі Акту 3.1.2 «валові витрати».

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем в справі правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «П»від 04.11.2011р. № 0001562330 в суді не доведена. Отже висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, ґрунтується на матеріалах справи та наявних в ній доказах.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваній постанові і вказують на невірне застосування останнім норм матеріального та процесуального права, а тому вбачаються підстави для скасування постанови в частині.

Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 липня 2012 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «П»від 04.11.2011р. №0001562330 -скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.