Ухвала суду № 27326568, 25.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4641/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-4641/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм КТМ" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №0002902302 від 29.03.2012 року, №0002932302 від 29.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0002902302 від 29.03.2012 року, №0002932302 від 29.03.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Прайм КТМ" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.11.2004 року, згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 188).

В ході перевірки, встановлено, що в перевіряємому періоді контрагентом позивача було ТОВ "ТПК "Призма".

Фахівцем Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Прайм КТМ" (код ЄДРПОУ 33206940) з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Призма" (код ЄДРПОУ 34755371) за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №809/235/33206940 від 12.03.2012 року, яким зафіксовані порушення вимог діючого законодавства України в сфері оподаткування, а саме: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Прайм КТМ" з ТОВ "ТПК "Призма" (код ЄДРПОУ 34755371) за червень 2011 року, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 1176047 грн., п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 1022650 грн., внаслідок чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1022650 грн. (а. с. 200-209).

На підставі висновку акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0002932302 від 29.03.2012 року, №0002902302 від 29.03.2012 року (а. с. 8-9).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Прайм КТМ" (Покупець) та ТОВ "ТПК "Призма" (Постачальник) було укладено договір поставки №401 від 26.05.2011 року (а. с. 16-18).

За умовами даного правочину Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та сплатити за поставлений товар, найменування та кількість товару визначена в специфікаціях: №1 від 26.05.2011 року, №3 від 06.06.2011 року, яка є невід'ємною частиною договору (а. с. 19-20).

Реальність виконання позивачем зобов'язань по укладеному договору поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними: № РН-0000002 від 02.06.2011 року, №РН-0000003 від 03.06.2011 року, №РН-0000005 від 06.06.2011 року, №РН-0000004 від 06.06.2011 року (а. с. 21-24), податковими накладними: №1 від 02.06.2011 року на загальну суму 2538735,00 грн., в т. ч. ПДВ -423122,50 грн., №2 від 03.06.2011 року на загальну суму 2178735,00 грн., в т. ч. ПДВ -363122,50 грн., №3 від 06.06.2011 року від 06.06.2011 року на загальну суму 1358427,60 грн., в т. ч. ПДВ -226404,60 грн., №4 від 06.06.2011 року на загальну суму 60000,00 грн., в т. ч. ПДВ -10000,00 грн. (а. с. 25-28), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а. с. 29-31), оборотно - сальдовими відомостями (а. с. 176), актами прийому - передачі: №3 від 26.05.2011 року, №1 від 26.05.2011 року (а. с. 178, 180), калькуляціями: №КА-0000025 від 30.06.2011 року, №КА-0000026 від 30.06.2011 року, №КА-0000030 від 30.06.2011 року, №КА-0000029 від 30.06.2011 року, №КА-0000028 від 30.06.2011 року, №КА-0000027 від 30.06.2011 року (а. с. 181-186).

Оплата товару по договору поставки укладеного між Позивачем та його контрагентом здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 53-81, 144-173).

Доставка товару здійснювалась самовивозом, на підтвердження факту транспортування Позивачем надано товарно - транспортні накладні (а. с. 32-51, 82-83).

Отримані товарно-матеріальні цінності за укладеним договором зберігались на складі, за адресою: смт. Золочів, вул. Привокзальна, 6, Золочівський район, Харківська область, який належить Позивачу на праві власності, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а. с. 193).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у свого контрагента ТОВ "ТПК "Призма" товару, оскільки останніми виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Колегією суддів не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Крім того, колегія суддів також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

З 01.01.2011 року вступив в силу Податковий кодекс України, в якому порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпунктом 138.8.1. ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Щодо викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Крім того, у відповідності до п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-4641/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.