Ухвала суду № 27326541, 25.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4025/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Волосатової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-4025/12/2070

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення за №0000271702 від 17.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-4025/12/2070 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000271702 від 17.01.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 428,00 грн. (чотириста двадцять вісім грн.).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-4025/12/2070 та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. З посиланням на акти документальних невиїзних перевірок ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. відповідно від 07.04.2011р. та 01.06.2011р., за висновками яких податковим органом встановлено порушення частин 1, 5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених у тому числі і з ФОП ОСОБА_3, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, техничного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, стверджує про безпідставність виписки ТОВ «Промспец Консалтинг» на адресу позивача податкових накладних на формування податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній та письмових поясненнях, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вважає, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Промспец Консалтинг», та як наслідок порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що зроблені виключно на припущеннях податкового органу про безтоварний характер спірної господарської операції, з перевищенням повноважень ДПІ. Наполягає на реальності господарської операцій між позивачем та вказаним контрагентом, підтвердженої оформленими належним чином первинними документами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради про що видано свідоцтво про державну реєстрації фізичної особи - підприємця (а.с.32, т.1,) є платником податку на додану вартість (а.с.31, т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтінг», за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 року за результатами якої складено акт №6391/1702/НОМЕР_1 від 29.12.2011 року за висновками якого встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого у періоді з 01.01.2011 по 28.02.2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 42642,00 грн., а саме: - за січень 2011 року у розмірі 16838,00 грн.; - за лютий 2011 року у розмірі 25804,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000271702 від 17.01.2012 року, відповідно до якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 42642,00 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про порушення позивачем вимог п.198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, який ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, за січень, лютий 2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 42642,00 грн. у зв'язку отриманням товару по нікчемному правочину, укладеному з ТОВ «Промспец Консалтінг».

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про заниження позивачем податку на додану вартість, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у січні-лютому 2011 року було включено до складу податкового кредиту суми за результатами відносин з ТОВ «Промспец Консалтінг» в загальному розмірі 42642,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Промспец Консалтинг» (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі продажу №15 від 04.01.2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності гумово-технічні вироби, підшипники запчастини до автомобілю ГАЗ, КамАЗ, Зил, УАЗ запчастини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору. (а.с.40-42, т.1).

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях або рахунках фактурах, копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання досягнутої домовленості, позивачем в перевіряємий період придбано у ТОВ «Промспец Консалтинг» товарно-матеріальні цінності гумово-технічні вироби, підшипники запчастини до автомобілю ГАЗ, КамАЗ, Зил, УАЗ запчастини до сільськогосподарської техніки на загальну суму - 213210,65 грн. та ПДВ - 42642,13 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано первинні документи:

- рахунки-фактури: № 3061 від 26.01.2011р., № 3048 від 24.01.2011р., № 3011 від 21.01.2011р., № 2992 від 19.01.2011р., № 2959 від 18.01.2011р., № 2915 від 14.01.2011р., № 2893 від 12.01.2011р., № 2877 від 10.01.2011р., № 2840 від 04.01.2011р., № 870 від 23.02.2011р., № 733 від 21.02.2011р., № 705 від 16.02.2011р., № 608 від 14.02.2011р., № 671 від 11.02.2011р., № 658 від 10.02.2011р., № 629 від 08.02.2011р., № 612 від 07.02.2011р., № 544 від 01.02.2011р.;

- видаткові накладні № 3061 від 26.01.2011р., № 3048 від 24.01.2011р., № 3011 від 21.01.2011р., № 2992 від 19.01.2011р., № 2959 від 18.01.2011р., № 2915 від 14.01.2011р., № 2893 від 12.01.2011р., № 2877 від 10.01.2011р., № 2840 від 04.01.2011р., № 870 від 23.02.2011р., № 733 від 21.02.2011р., № 705 від 16.02.2011р., № 608 від 14.02.2011р., № 671 від 11.02.2011р., № 658 від 10.02.2011р., № 629 від 08.02.2011р., № 612 від 07.02.2011р., № 544 від 01.02.2011р.;

- податкові накладні №62 від 04.01.2011 р., №188 від 10.01.2011 р., №232 від 12.01.2011 р., №282 від 14.01.2011 р., №344 від 18.01.2011 р., №357 від 19.01.2011 р., № 394 від.21.01.2011 р., № 421 від 24.01.2011 р., № 465 від 26.01.2011 р., № 97 від 01.02.2011 р., № 266 від 07.02.2011 р., № 300 від 08.02.2011 р., № 344 від 10.02.2011 р., № 378 від 11.02.2011 р., № 405 від 14.02.2011 р., № 448 від 16.02.2011 р., № 503 від 21.02.2011 р., № 541 від 23.02.2011 р., які було включено до декларації з ПДВ у січні та лютому 2011 року відповідно, та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що вказані видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару; податкові накладні, виписані позивачеві контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг» відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Слід відмітити, що будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не встановлено і під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Вищевказані видаткові та податкові накладні підписані уповноваженою особою контрагента та скріплені печаткою ТОВ «Промспец Консалтинг», яке на момент їх виписки було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що не заперечується відповідачем по справі.

На підставі вищеперерахованих рахунків-фактур позивачем здійснено оплату за товар, що підтверджується копіями виписок по рахунку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. та свідчить про виконання зобов'язань по оплаті вартості отриманих товарно - матеріальних цінностей перед ТОВ «Промспец Консалтинг».

Тобто, позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ «Промспец Консалтинг» за придбаний товар, що не заперечувалось і податковим органом.

За умовами договору поставки №15 від 04.01.2011 року, доставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_3 (самовивоз).

У відповідності до представлених позивачем доказів, судом з'ясовано, що транспортування придбаного у ТОВ «Промспец Консалтинг» товару здійснювалося ФОП ОСОБА_3 (автомобілем марки ЗАЗ 110557 фургон мало вантажний-В, днз. № НОМЕР_2, 2004), що підтверджується копії товарно - транспортних накладних відповідно до яких перевезення було здійснено ФОП ОСОБА_3 (а.с.115-140, т.1), договору оренди автотранспортного засобу у фізичної особи №1 від 04.01.2011 року (а.с. 133, 134 т.3), нотаріально посвідченої довіреності (а.с.138 т.3) та технічного паспорту (а.с.132 т.3).

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ «Промспец Консалтинг» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності в рамках виконання господарських зобов`язань позивача як Постачальника за договорами № 20 від 10.01.2011 року із АТЗ «Спецбудмонтаж», № 12 від 10.01.2011р. із Фірмою «АВК», № 07 від 10.01.2011р. із СТОВ «Агросвіт», № 02 від 04.01.2011р. із СТОВ ім. Ватуттіна, № 10 від 10.01.2011р. із ТОВ Агрофірма «Базелевський Колос», № 18 від 10.01.2011р. № 18 із ТОВ «ТД «С.К.С.М.», № 06 від 10.01.2011р. із ВАТ «Підсереднє», № 24 від 24.06.2011р. із ПАТ «Краснопавлівський КХП» та іншими щодо постачання запасних частин до авто-сільхозгосподарської техніки,

Факт поставки устаткування та виконання робіт згідно вищевказаних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

За таких обставин, враховуючи види господарської діяльності позивача за КВЕД -оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з продажу товарів позивачеві підприємством ТОВ «Промспец Консалтинг» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використаний у власній господарській діяльності.

Колегія суддів відмічає, що факт наявності товару та, відповідно, його оприбуткування та використання позивачем, податковим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не заперечувався.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг», з посиланням на відсутність у останнього необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з чим «Промспец Консалтинг» не могло бути продавцем товару вказаного у документах.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується виключно на відомоcтях актів № 546/18-011/37091549 від 07.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року», № 1253/15-05-14/37091549 від 01.06.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р.

Зазначеними актами зафіксовано неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, відсутність у останнього об`єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, техничного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, і як наслідок відсутність реального вчинення господарських операцій за січень, лютий 2011 року.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ "Промспец Консалтинг" не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення ТОВ "Промспец Консалтинг" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ "Промспец Консалтинг" продукції сторонами не заперечується.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що у ТОВ "Промспец Консалтинг" під час проведення невиїзних позапланових перевірок були витребувані первинні документи на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Промспец Консалтинг" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів зауважує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ "Промспец Консалтинг" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що контрагент позивача ТОВ "Промспец Консалтинг" на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий 2011 року суми в розмірі 42642,00 грн. по реальним господарським операціям із ТОВ "Промспец Консалтинг", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №6391/1702/НОМЕР_1 від 29.12.2011 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в зв`язку зі збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-4025/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 26.10.12 р.