Постанова № 27323631, 05.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3315/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі -Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

1 - го позивача -не прибув

2-го позивача -Шовкопляс О.Ю.;

відповідача - Нетеса А.Ш., Мочалов Ш.В.;

прокуратури -Кабанець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2012 р. у справі № 5023/3315/12

за позовом Заступника прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі :

1. Харківської міської ради, м. Харків

2. Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м .Харків

до Публічного акціонерного товариства "Оптово-виробничої торгівлі "Оптвиробторг", м. Харків

про стягнення 57168,32 гривень,-

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (Позивач-1) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Позивач-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Оптово-виробничої торгівлі "Оптвиробторг" (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 57168,32 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 16055 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладеного 16 лютого 2011 року між Позивачем-2 та Відповідачем. Крім того, заступник прокурора просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2012 р. у справі № 5023/3315/12 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Оптово-виробничої торгівлі "Оптвиробторг" (61066, м. Харків, Фрунзенський район, пров. Унецький, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 01553391, р/р 2600201330795 у ХВ ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260333012313 у ВАТ "Держаний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351588) суму заборгованості у розмірі 19316,32 гривень. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Оптово-виробничої торгівлі "Оптвиробторг" (61066, м. Харків, Фрунзенський район, пров. Унецький, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 01553391, р/р 2600201330795 у ХВ ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів -Управління держаної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача -Головне управління держаної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та припинити провадження у справі. Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно п. 1 Додатку № 5 від 16.02.2011 року до Договору № 16055 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладеного 16 лютого 2011 року між позивачем-2 та відповідачем нарахування проводяться виключно за показами вузла обліку теплової енергії. Документом, який підтверджує правильність нарахувань за спожиту теплову енергію, є погоджена обома сторонами відомість обліку теплової енергії.

Тобто, суд для того, щоб встановити наявність чи відсутність заборгованості, та її розмір зобов'язаний був при прийнятті рішення робити висновки не на виставлених позивачем-2 рахунках (як це суд і зробив), а на підставі показів вузла обліку теплової енергії та погодженої обома сторонами відомості обліку теплової енергії, який згідно п. 1 Додатку № 5 від 16.02.2011 року до Договору № 16055 є єдиним документом, що підтверджує правильність нарахувань за спожиту теплову енергію.

Згідно погоджених та підписаних позивачем та відповідачем Відомостей обліку теплової енергії за лютий (Додаток № 3) та березень 2012 року (Додаток № 4) (період, який вказано в розрахунку позивача, та на підставі чого нараховано позивачем та судом заборгованість) відповідачем було спожито:

за лютий 2012 року - 137, 49853 Гкал;

за березень 2012 року -16,72376 Гкал.

Вартість спожитої теплової енергії на підставі Відомостей складає: за лютий 2012 року -123740, 42 грн. (що відповідає розрахунку позивача); за березень 2012 року - = 15050,38 грн. (що відповідає розрахунку позивача).

Таким чином, заборгованість відповідача за період лютий-березень за спожиту теплову енергію склала: 123740, 42 грн. + 15050,388 грн. = 138790,8 грн.

Враховуючи, що за цей період ПАТ "ОПТВИРОБТОРГ" було сплачено (що не заперечує позивач у розрахунку) 90938,39 грн. загальна заборгованість на час подання позовної заяви складала: 138790,8 грн. - 90938,39 грн. = 47852,41 грн. Саме таку суму заборгованості мало ПАТ "ОПТВИРОБТОРГ" на час подання позовної заяви.

До винесення судом рішення ПАТ "ОПТВИРОБТОРГ" було сплачено суму заборгованості у розмірі 37852 грн. (і про це вказано в судовому рішенні та підтверджено матеріалами справи): банківська виписка на суму 10000,00 гривень від 04 липня 2012 року; банківська виписка на суму 2000,00 гривень від 11 липня 2012 року; банківська виписка на суму 2000,00 гривень від 12 липня 2012 року; банківська виписка на суму 2000 гривень від 20 липня 2012 р.; банківська виписка на суму 5000 гривень від 25 липня 2012р.; банківська виписка на суму 10852 гривень від 07 серпня 2012 р.; банківська виписка на суму 3000 гривень від 09 серпня 2012р.; банківська виписка від 3000 гривень від 10 серпня 2012 р.. Крім того після винесення рішення був сплачений борг в сумі 10000 гривень 41 коп. Апелянт вважає , що позивач в своєму розрахунку за березень місяць безпідставно вказує, що ним самостійно проведено перерахунок, начебто у зв'язку з неправильними показами лічильника за період з листопада 2011 року по січень 2012 року в обсязі 10.35169 Гкал на суму 9315,91 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що місцевий господарський суд не звернув увагу на безпідставність проведення донарахування, що призвело до неправильних висновків при винесенні рішення.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим.

В судове засідання 31.10.2012 р. представник першого позивача Харківської міської ради не прибув, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 31.10.2012 р. заявник апеляційної скарги підтримав її вимоги повністю та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 31.10.2012 р. прокурор проти скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 31.10.2012 р. представник 2-го позивача проти скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

16 лютого 2011 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Позивач-2) та Публічним акціонерним товариством "Оптово-виробничі торгівлі "Оптвиробторг" (Відповідач) був укладений договір №16055 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, Позивач-2 (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати Відповідачеві (споживачеві) теплову енергію гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в пунктах відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одер теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачено договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.6.4. договору, Відповідач зобов'язався за 3 дні до по розрахункового періоду сплачувати вартість послуг необхідного обсягу теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію при розрахунках за показниками приладів обліку споживач (Відповідач) здійснює до 28 -го числа поточного місяця. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.3. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач-2 свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії Відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання Відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення Відповідача. Акт на включення опалення №172/8456 від 09 листопада 2011 року та акт №172/8208 від 22 березня 2012 року на відключення опалення підписані представниками сторін та скріплені печатками (а.с. 7).

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу Відповідача підтверджується списками поштових відправлень та відповідними рахунками, наявними у матеріалах справи (а.с. 8-11).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з лютого 2011 року по березень 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 57168,32 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Розглянувши подану Позивачем-2 заяву про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про часткове її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет

і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду,

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на момент розгляду справи було сплачено частково суму заборгованості у розмірі 21852,00 гривень за спірним договором, що підтверджується наступними банківськими виписками:

- банківська виписка на суму 5000,00 гривень від 25 липня 2012 року;

- банківська виписка на суму 10852,00 гривень від 07 серпня 2012 року;

- банківська виписка на суму 3000,00 гривень від 09 серпня 2012 року;

- банківська виписка на суму 3000,00 гривень від 10 серпня 2012 року.

Іншу частину заборгованості у розмірі 16000,00 гривень Відповідачем було сплачено до подачі позовної заяви, що підтверджується наступними банківськими виписками:

- банківська виписка на суму 10000,00 гривень від 04 липня 2012 року;

- банківська виписка на суму 2000,00 гривень від 11 липня 2012 року;

- банківська виписка на суму 2000,00 гривень від 12 липня 2012 року;

- банківська виписка на суму 2000,00 гривень від 20 липня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 21852,00 гривень на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині відповідної заяви Позивача-2, а саме, припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 16000,00 гривень, слід відмовити.

Щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 19316,32 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем іншої частини заборгованості в добровільному порядку, судова колегія вважає заявлену вимогу Позивачів щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 19316,32 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2012 р. підлягає залишенню без змін , а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2012р. по справі № 5023/3315/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 05.11.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.