Постанова № 27323616, 07.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29»жовтня 2012 р. Справа №5021/606/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -Дяченко С.В., за довіреністю б/н від 14.09.2011 року;

відповідача -Заїка І.В., за довіреністю №8 від 17.09.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Суми (вх.№2993С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 року по справі №5021/606/12,

за позовом Роменської районної державної адміністрації Сумської області, м.Ромни,

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Суми,

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.08.2012 року по справі №5021/606/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Левченко І.П., суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення від 29.02.2012 року №7 по справі №03-06/65-2011/06-2012 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Стягнуто з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Роменської районної державної адміністрації 1073,00 грн. судового збору.

Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не погодившись з рішенням господарського суду Сумської області від 16.08.2012 року у справі №5021/606/12, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог Роменської районної державної адміністрації Сумської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям Роменської районної державної адміністрації та невірно оцінив можливий вплив дій позивача на конкуренцію на ринках сільськогосподарської продукції та дійшов хибного висновку, що дії позивача є правомірними та не є анти конкурентними.

Як зазначає скаржник, місцевий господарський суд не зазначив підстав для визнання протиправним та скасування пункту 3 резолютивної частини рішення адмінколегії. Отже, всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Сумської області не надав належної оцінки доказам, якими територіальне відділення Антимонопольного комітету України обґрунтувало висновки, зроблені у рішенні адмінколегії.

Крім того, відповідач зазначає, що встановлення різних орендних ставок (розмірів орендної плати) призводить до створення одним суб'єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами. Така позиція територіального відділення Антимонопольного комітету України узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, висловленою в постановах від 11.10.2011 року №9/58/2011/5003 та від 15.02.2011 року №20/95, де вища судова інстанція дійшла висновку, що позивачами в зазначених постановах суду виступали органи місцевого самоврядування та встановлення різних розмірів орендної плати окремим суб'єктам господарювання створюються несприятливі умови.

Разом з тим, скаржник відзначає, що у рішенні господарського суду Сумської області від 16.08.2012 року не наведено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення адмінколегії передбачене статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та не вказано, яких саме порушень припустилося територіальне відділення при винесені рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду.

23.10.2012 року від позивача - Роменської районної державної адміністрації Сумської області до канцелярію суду надійшов відзив (вх.№8244), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Так, на думку позивача, рішення господарського суду Сумської області 16.08.2012 року по справі №5021/606/12 ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджене всіма доказами, які були досліджені в судовому засіданні у повній відповідності з вимогами господарського судочинства, а тому є законним і обґрунтованим.

В свою чергу, апеляційна скарга Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на вищезазначене рішення місцевого господарського суду, є безпідставною, її висновки ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, а тому, вона не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 29.10.2012 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти позиції відповідача заперечував проти апеляційної скарги, з підстав, викладених у його відзиві.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно ст. 3 Закону України «Про антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення (ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

У відповідності до вимог ст. 22 вищезазначеного Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012 року №7 по справі №03-06/65-2011/06-2012 було:

1) визнано дії Роменської районної державної адміністрації, що полягають у наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії органу влади, що можуть призвести до недопущення конкуренції;

2) визнано дії Роменської районної державної адміністрації, що полягають у встановленні окремим суб'єктам господарювання більшого розміру ставки орендної плати у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, які використовують земельні ділянки за однаковим цільовим призначенням, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та абз. 8 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії органу влади у вигляді дій, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

3) зобов'язано Роменську районну державну адміністрацію у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом забезпечення завчасного інформування громадськості про вивільнення певних земельних ділянок задля можливості зацікавлених осіб отримати їх у оренду на конкурентних засадах;

4) зобов'язано Роменську районну державну адміністрацію у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом запровадження організаційно-економічного механізму розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України чітко визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі чи надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі»передбачає право (можливість) поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився з попереднім орендарем без проведення аукціону.

Право поновлення (продовження) дії договору оренди земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціонів) передбачають також і умови договорів оренди земельних ділянок, які позивач укладав з відповідними орендарями. Право продовжувати дії раніше укладених договорів, в тому числі й договорів оренди земельних ділянок, передбачено і положеннями Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Слід зазначити, що виходячи з вимог ст.ст. 116, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», умов укладених договорів оренди земельних ділянок, позивач має право надавати за результатами аукціону виключно земельні ділянки державної форми власності.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами аукціону Роменською районною державною адміністрацією було надано земельні ділянки державної форми власності за договорами оренди земельної ділянки, укладеними: від 25.05.2010 року з фермерським господарством Ромащенко В.Б.; від 27.05.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба-нова»; від 27.05.2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Урожайна країна».

В порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав доказів того, що позивач здійснював надання в оренду земельних ділянок державної форми власності без проведення аукціону

При цьому, згідно з ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»передбачено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»прийнятий у відповідності з нормами Закону України «Про оренду землі», а ст. 13 цього Закону надає право позивачу, відповідно до прийнятих розпоряджень голови Роменської РДА, передавати в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки без проведення земельних торгів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність прийняття Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України рішення щодо визнання дій Роменської районної державної адміністрації, що полягають у наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії органу влади, що можуть призвести до недопущення конкуренції, враховуючи вищевикладене є неправомірним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Пункт 3 оскаржуваного рішення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України нерозривно пов'язаний та випливає з пункту 1 цього ж рішення, і як наслідок, враховуючи встановлення факту неправомірності прийняття рішення відповідачем, також є неправомірним та підлягає скасуванню.

Пунктом 2 оскаржуваного рішення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано дії Роменської районної державної адміністрації, що полягають у встановленні окремим суб'єктам господарювання більшого розміру ставки орендної плати у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, які використовують земельні ділянки за однаковим цільовим призначенням, порушенням, передбаченим п. 3 ст. 50 та абз. 8 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії органу влади у вигляді дій, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Як вже зазначалося, та встановлено судом першої інстанції позивач при укладенні (поновленні) договорів оренди земельних ділянок діяв як орган, через який держава реалізує повноваження власника земельних ділянок на засадах рівності сторін і дії Роменської РДА відповідають цивільно-правовому характеру відносин у сфері оренди земель, де передбачена рівність сторін.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України для земель сільськогосподарського призначення та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 288.5.3 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу може бути більшою граничного розміру орендної плати у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Законодавством України передбачено, що при укладенні органами державної влади договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розмір орендної плати за договором встановлюється виходячи з положень Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі»за згодою сторін і річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, що встановлюється Податковий кодекс України для земель сільськогосподарського призначення та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі або визначається на земельному аукціоні.

Позивачем при укладенні договорів оренди земельних ділянок з суб'єктами господарювання, які використовують земельні ділянки за однаковим цільовим призначенням, встановлюються різний розмір орендної плати, залежно від домовленості сторін та в межах, які не перевищують 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

При цьому домовленість сторін досягається за відповідними протоколами узгодження договірної ціни оренди земельної ділянки, які підписують сторони перед укладенням, або ж шляхом зазначення суб'єктом господарювання бажаного розміру орендної плати у відповідному клопотанні чи за результатами земельного аукціону у випадках, передбачених діючим законодавством України.

Отже, висновок відповідача про обов'язок запровадження позивачем якогось окремого порядку та організаційно-економічного механізму щодо розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок не відповідає вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі», умовами укладених договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням приписів чинного законодавства України, а також доказів які містяться в матеріалах справи дійшов обґрунтованого висновку, що позиція відповідача є недоведеною, та такою, що не підтверджується положеннями чинного законодавства України, та належними і допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах

справи доказам, тому рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 року по справі №5021/606/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 року по справі №5021/606/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В.О.

Суддя Хачатрян В.С.